4
Справа №0907/15585/2012
Провадження №22-ц/779/916/2013
Категорія 50
Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Девляшевського В.А., Горейко М.Д.,
секретаря: Сем'янчук С.Й.,
з участю сторін: представника позивача ОСОБА_9.,
представника прокуратури Савчук Л.Є.,
відповідача ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом органу опіки та піклування м.Івано-Франківська(служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування м.Івано-Франківська на рішення Івано-Франківського міського суду від 6 березня 2013 року, -
встановила:
В жовтні 2012 року орган опіки та піклування м.Івано-Франківська (служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради) звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що батьки малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідачі по справі ухиляються від виконання батьківських обов'язків, в зв'язку з чим 05.09.2012 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідачів по справі батьківських прав щодо їхнього малолітнього сина. Посилаючись на наведені та інші обставини, позивач просив позбавити відповідачів батьківських прав щодо дитини та присудити стягувати з них аліменти на утримання дитини у розмірі ? частки з усіх видів їхнього заробітку(доходу).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 6 березня 2013 року в позові відмовлено.
На зазначене рішення орган опіки та піклування м.Івано-Франківська подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що висновок суду про те, що батьки - відповідачі по справі намагаються виправити свою поведінку, зроблений на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов проживання, є помилковим, оскільки не відповідає іншим обставинам справи. Апелянт також зазначає, що судом не дано оцінки діям матері дитини, яка самовільно забрала хлопчика з медичного закладу, що могло створити небезпеку для його життя і здоров'я. Судом не враховано, що 21.08.2012 року за допомогою працівників міліції та міністерства з надзвичайних ситуацій хлопчика було вилучено з квартири, яка знаходилась в антисанітарному стані, недопустимому для проживання дитини, у якої медичними працівниками було виявлено двобічну вогнищеву пневмонію, в результаті чого матір дитини ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дитини. Апелянт вважає, що обставини справи свідчать про те, що відповідачі по справі не піклуються про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток і таким чином ухиляються від виконання батьківських обов'язків, однак висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилаючись на наведене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В засіданні суду апеляційної інстанції представника позивача ОСОБА_9. доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів.
Представник прокуратури Савчук Л.Є. апеляційної скарги не підтримала, зазначила, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, підстав для застосування якого в ході розгляду справи не є доцільним.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представників, прокурора, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження серії (а.с.5). ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є чоловіком та дружиною, що сторонами визнається та не оспорюється.
Орган опіки та піклування м.Івано-Франківська у своєму висновку від 05.09.2012 року (а.с.27-29) вважає за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 Зокрема, у висновку вказано, що хлопчик проживав з відповідачами та дідусем ОСОБА_8. Працівниками служби у справах дітей спільно з медичними працівниками неодноразово було рекомендовано покращити санітарно-гігієнічні умови проживання дитини, провести ремонт квартири. Огляд лікаря засвідчив, що дитина здорова. Під час обстеження 28.03.2012 року було виявлено, що в квартирі створені незадовільні умови для проживання та виховання дитини, квартира неприбрана, захаращена сміттям і старими речами. Лікарем виявлено ознаки простудного захворювання та затримки психомоторного розвитку у хлопчика. Дитина була доставлена до міської дитячої клінічної лікарні з метою обстеження стану здоров'я. Однак, матір самовільно забрала дитину з медичного закладу. 21.08.2012 року працівниками міліції виявлено, що хлопчик знаходиться сам у квартирі, на тілі дитини виявлено синці і його направлено до лікарні. У хлопчика виявлено двобічну вогнищеву пневмонію. 23.08.2012 року батько самовільно забрав хлопчика. Матір дитини за ухилення від виконання батьківських обов'язків було притягнуто до адміністративної відповідальності.
У матеріалах справи міститься декілька актів обстеження житлово-побутових умов сім'ї(а.с.11-15, 52). В двох з них(а.с.13, 15) зазначено, що дитині створені задовільні умови проживання, дитина цілком здорова, матір постійно приводить дитину на обстеження вказівки лікаря виконує (а.с.12), зі слів лікаря дитина соматично здорова(а.с.15). В інших актах зазначено про незадовільні умови проживання дитини.
Дана обставина свідчить про те, що батьки намагаються виправити свою поведінку та створити дитині належні умови для проживання.
Згідно довідки Надвірнянського будинку дитини від 10.12.2012 року відповідачі відвідують сина досить часто(а.с.43).
Згідно копії наказу від 06.12.2013 року ОСОБА_4 прийнятий тимчасово на роботу різноробочим з випробувальним терміном в ПАТ "Рембудкомплект"(а.с.48).
Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позивач у позовній заяві не посилається на конкретну підставу для позбавлення відповідачів батьківських прав, а в загальному на ст.164 Сімейного кодексу України, однак із її змісту вбачається, що такою підставою позивач вбачає ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У п.16 постанови №3 від 30.03.2007 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та про позбавлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно абзацу другого пункту 18 зазначеної вище постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.6 ст.19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини.
Судом першої інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, та не порушено норми процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який може бути застосований до батьків, що ухиляються від виконання батьківських обов'язків, за наявності винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, чого у діях відповідачів не вбачається та не підтверджується матеріалами справи, натомість прослідковується позитивний результат проведених з батьками працівниками органу опіки та піклування бесід.
Враховуючи обставини справи обґрунтованим є застосування судом п.18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України щодо попередження відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на орган опіки та піклування м.Івано-Франківська контролю за виконанням ними батьківських обов'язків.
Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що в інтересах дитини помістити її у Надвірнянський будинок дитини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки виховання дитини в сім'ї, враховуючи її вік(два роки), краще відповідає інтересам дитини та нормам законодавства, зокрема, частині 3 ст.5 Сімейного кодексу України, де зазначено, що держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, вони являлися предметом судового розгляду, їм дана належна оцінка.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу органу опіки та піклування м.Івано-Франківська(служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради) відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 6 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І.Шалаута
В.А.Девляшевський
М.Д.Горейко