НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 року справа № 1-42 /11           м. Нововолинськ           

Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням

судді            Федонюк С.Ю.,

за участю секретаря                                          Навроцької М.Р.,

прокурора Марчук О.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2,                     

захисника ОСОБА_3,

законного представника підсудного            ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей            ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

                                                            встановив:

          Неповнолітній підсудний ОСОБА_6 вночі з 22 на 23 червня 2010 року, перебуваючи в приміщенні кімнати № 1 будинку №13 дитячого табору відпочинку «Прикордонник», що в дачному масиві «Прикордонник» міста Нововолинська, таємно викрав з кімнати мобільний телефон марки «Нокіа 2700» вартістю 300 грн. із сім картою «Київ стар»вартістю 25 грн., належні неповнолітній потерпілій ОСОБА_1, чим завдав майнової шкоди потерпілій на суму 325 грн .

           Підсудний ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому злочині і показав, що, знаходячись у кімнаті потерпілої ОСОБА_1, куди зайшов до своєї знайомої, він у відсутність потерпілої, якій допомагав шукати її телефон, таємно викрав з-під тумбочки, що знаходилась біля ліжка, належний потерпілій мобільний телефон марки «Нокіа 2700». Ствердив, що після викрадення виключив телефон, сховав його під деревом, а 27 червня 2010 року у день від»їзду з табору забрав телефон із собою і певний час користувався ним,замінивши сім-карту, яку викинув у таборі. Згодом викрадений телефон у нього вилучили працівники міліції. Телефон був повернутий потерпілій, а вартість акумулярної батареї і сім карти - повністю відшкодовано. У вчиненому щиро кається, просить його не карати, врахувати, що викрадене повернуо потерпілій повністю, вона не має ніяких претензій.

          Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що в ніч з 22 на 23 червня 2010 року виявила, що у кімнаті на тумбочці немає її мобільного телефона. Почала його шукати, однак у кімнаті було темно, оскільки світло не вмикали, так як було пізно. В кімнату зайшов підсудний ОСОБА_6. і також допомагав шукати телефон. Зазначає,що виходила з кімнати, щоб подзвонити на свій номер телефона, оскільки думала, що в кімнаті не було зв»язку. ОСОБА_6 пішов у свою кімнату,а телефон не знайшли ні вночі, ні на наступний день. Через деякий час мобільний телефон їй було повернуто , також відшкодовано опікуном підсудного решта збитків. Ствердила,що дійсно ніяких претензій до підсудного не має, пробачила його за вчинене, просить ОСОБА_6 не карати.

          Окрім визнавальних показань підсудного ОСОБА_6, показань потерпілої ОСОБА_1, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: протоколом заяви про злочин від 24.06.2010 року (а.с.4), протоколом огляду місця події від 14.07.2010 р.(а.с.13), протоколом огляду речового доказу з фототаблицями від 12.07.2010 року (а.с.19-20), який постановою приєднаний до справи (а.с.21), та згідно із розпискою (а.с. 22) переданий потерпілій на зберігання, довідками про вартість викраденого мобільного телефона і сімкартки (а.с.50-52).

          В суді доведено винуватість ОСОБА_6 в умисному вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки) та його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.           

          Захисником підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлено клопотання про закриття провадження у справі, звільнення підсудного від покарання і застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру із передачею його під нагляд опікуну ОСОБА_4.

          Прокурор в судовому засіданні ОСОБА_7 не заперечила щодо задоволення клопотання , мотивуючи тим, що застосування примусових заходів виховного характеру до підсудного є підставним і буде впливати на виховання неповнолітнього .

          Потерпіла ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2, представник служби у справах дітей Нововолинського міськвиконкому ОСОБА_5, а також законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_4 і підсудний ОСОБА_6 підтримали клопотання, просили суд клопотання захисника задовольнити і застосувати до підсудного примусові заходи виховного характеру.

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин середньої тяжкості, вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, заподіяну шкоду потерпілій відшкодував повністю, є неповнолітньою особою, позитивно характеризується за місцем навчання, навчається в Нововолинському електромеханічному коледжі, займається спортом, є особою, позбавленою батьківського піклування, виховується у дитячому оздоровчому центрі захисту дитини «Ковчег», перебуває на обліку в лікаря-психіатра, однак згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с.45), не потребує примусових заходів медичного характеру, згідно характеристики змінює на краще свою поведінку і ставлення до оточуючих , тому , враховуючи думку учасників судового процесу, суд вважає за доцільне застосувати відносно підсудного примусові заходи виховного характеру, закривши провадження у даній кримінальній справі.

          Строк нагляду, передбаченого п.3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього на строк не менше одного року, але не довший, ніж до досягнення особою повноліття.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 9, 282, 447, 448 КПК України, на підставі п.3 ч.2 ст.105 КК України, суд,-

                                                   постановив:

Закрити провадження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.185 КК України, звільнивши його від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд опікуна ОСОБА_4 тривалістю до його повноліття.

Міру запобіжного заходу –підписку про невиїзд, обрану відносно ОСОБА_6 –скасувати.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Нокіа 2700»залишити у власності потерпілої ОСОБА_1.

На постанову може бути подано апеляції до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 15-ти діб з моменту її проголошення.

Головуючий