УКРАЇНА

Справа № 2-а-258/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          24 березня 2011 року суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду, ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні в смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровськ прапорщика міліції ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_2 звернувся із даним позовом, посилаючись на наступні обставини:

          - 3 лютого 2011 року відповідачем в даній справі винесено постанову про притягнення його (позивача в даній справі) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП);

          - він (позивач в даній справі) вважає вказану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

                    1. постанова винесена особою, яка не мала таких повноважень (відповідач не мав підтверджені документально повноваження на розгляд справи від імені органів внутрішніх справ, в постанові не зазначено від від імені яких саме органів внутрішніх справ діяв відповідач в даній справі, в постанові не зазначено відомості про документ, який повинен засвідчувати присвоєння відповідачу спеціального звання, підпис посадової особи не затверджений гербовою печаткою органу внутрішніх справ);

                    2. постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено без розгляду справи про адміністративне правопорушення (не роз"яснено та не забезпечено прав, передбачених ст. 268 КУпАП; в постанові не наведено його пояснення і ставлення до вчиненого ним діяння, пояснення свідків та інші докази його вини);

                    3. в постанові зазначено, що на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн, що не відповідає розміру штрафу, передбаченого нормою ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП (в розмірі, кратному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян, а не у гривнах);

                    4. фактично він правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, не вчиняв, про що він зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

          Посилаючись на норми ст. ст. 104-107 КАС України, ОСОБА_2 просив у своїй позовній заяві скасувати постанову відповідача про притягнення його (ОСОБА_2О.) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

          Відповідач у судове засідання не з"явився, надіславши заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, висловив свою думку про те, що його дії та рішення були правомірними, просив суд врахувати строки давності.

          Нормами ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          В даному випадку відповідач на адресу суду надіслав заяву, в якій зазначив, що адміністративного позову він не визнає, тобто заперечує проти адміністративного позову, а тому саме йому (відповідачу в даній справі) належить обов"язок доводити правомірність свого рішення (постанови про притягнення до адміністративної відповідальності).

          Як було зазначено вище, відповідач на адресу суду надіслав заяву, в якій висловив свою думку про те, що його дії були правомірними, однак будь-яких доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача в даній справі до адміністраттивної відповідальності суду не надав, тому суд виходить з доказів, які зазначені в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності та які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

          Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, окрім оскаржуваної постанови про притягнення позивача в даній справі до адміністративної відповідальності міститься лише протокол про адміністративне правопорушення.

          В протоколі про адміністративне правопорушення позивач в даній справі ОСОБА_2 у своїх поясненнях вказав, що він не визнає своєї вини у вчиненні правопорушення. Свідки вчинення ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування в темну пору доби транспортним засобом, на якому не було ввімкнене ближнє (дальне) світло фар, та не маючи полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності), в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені. В постанові, яка оскаржується в даній справі, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (позивача в даній справі) не зазначені, як не зазначено і відношення цієї особи до вчиненого, а також не зазначено якими доказами керувався відповідач в даній справі, приймаючи рішення про те, що в діях ОСОБА_2 дійсно міститься склад вказаних вище правопорушень, якими доказами спростовується твердження ОСОБА_2 (особи, яка притягується до адміністратвиної відповідальності) щодо невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення.

          Як зазначено у постанові, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення двох адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Однак, в постанові відповідача не зазначено вид та розмір стягнення за кожне із вчинених правопорушень, тому неможливо визначити вид та розмір адміністративного стягнення, накладеного за вчинення кожного із двох адміністративних правопорушень.

          Приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази того, що дійсно ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Окрім того, постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства - не визначено вид та розмір адміністративного стягнення за кожне із декількох правопорушень.

          У судове засідання відповідачем в даній справі, як було зазначено вище, будь-яких доказів правомірності прийнятого рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП не надано, тому суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача в даній справі підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 1712 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровськ прапорщика міліції ОСОБА_3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити в повному обсязі.

          Постанову інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровськ прапорщика міліції ОСОБА_3 від 3 лютого 2011 року (серія АЕ1 № 149036) про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

          Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

          Головуючий:                                                                                          Є.О.Тарабан.