Судове рішення #33289295


          


КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДОНЕЦЬКА

                    _______________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року м.Донецьк, вул.Собінова, 147

Справа № 2\257\143\13

Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                          - судді Епель О.В.,

при секретарі                                          - Кіптіла В.М.,

за участю

позивача -ОСОБА_1,

її представника (за договором) -ОСОБА_2,

представника відповідача (за довіреністю) - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Філком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті лікарняного, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:


          Позивачка звернулася до суду з позовом до ПП «Філком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті лікарняного, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, мотивуючи тим, що вона з 05.05.2010 р. по 02.06.2011 р. працювала у ПП «Філком» на посаді адміністратора і була звільнена за власним бажанням. Однак, у порушення вимог ст.116 КЗпП України, відповідач вчасно не виплатив їй всі належні на час звільнення грошові суми. Так, її заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2010 р. по липень 2011 р. складає 6485 грн. 69 коп., заборгованість з оплати лікарняних листів з 03.10.2010 р. по 28.02.2011 р. складає 5999,49 грн., компенсація за невикористану відпустку складає 1765 грн.66 коп. Такими неправомірними діями відповідача їй було заподіяно моральної шкоди в розмірі 5000 грн., так як в зв»язку з повним розрахунком і відсутністю в неї коштів вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Після конфлікту з директором підприємства через невиплату коштів в неї виник нервовий зрив і вона знаходилась на лікуванні через загострення реактивного артриту. Тому просила стягнути з Відповідача вказані грошові суми заборгованості та розмір моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

В ході розгляду справи в суді Позивач, скориставшись своїми правами, доповнила та збільшила свої позовні вимоги \а.с.220\ та остаточно просила суд стягнути з відповідача на свою користь :

- заборгованість по заробітній платі в сумі 6 485 грн.69 коп;

- заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в сумі 1765 грн.66 коп.;

- заборгованість з оплати лікарняних листів в сумі 5 999,49 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунків в сумі 61 800 грн.;

- моральну шкоду 5000 грн.;

- витрати на правову допомогу 3000 грн. та інші судові витрати.

          В судовому засіданні Позивач підтримала свої позовні вимоги в остаточній редакції та надала суду пояснення, які викладені у її позові та доповненнях до нього, додавши, що з 05.05.2010 р. по 02.06.2011 р. вона працювала у ПП «Філком» на посаді адміністратора з окладом 2000 грн. 03.06.2011 р. підприємство мало повністю розрахуватись з нею в порядку ст.116 КЗпП, однак цього зроблено не було у жодних розрахунків з нею не здійснено. У відомостях, які надані підприємством відповідача, де нібито містяться її підписи про отримання нею грошових сум насправді її підписів немає, ці підписи підроблено. Діями відповідача було значно порушено її трудові права на вчасне отримання винагороди за працю, вчасний та повний розрахунок при звільненні, що завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 5 000 грн. пропорційно до глибини власних страждань через нестачу грошових коштів, необхідність докладати зусилля для організації свого життя. Просила позов задовольнити.

          Представник Позивача ОСОБА_2, який діяв на підставі перевірених судом повноважень (договору), в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, надав суду пояснення, які аналогічні тим, що викладені в позові і доповненні до нього та просив вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

          Представник відповідача ОСОБА_4, яка діяла на підставі перевірених судом повноважень ( довіреності ), в судовому засіданні позов не визнала та, не оспорюючи фактів перебування ОСОБА_1 та ПП «Філком» у трудових правовідносинах та їх періоду, стверджувала, що Позивачка отримала всі належні їй суми, що підтверджується квитанціями з її підписами. Дійсно відбулася затримка розрахунку за лікарняний за період з 10.02.2011 р. по 28.02.2011 р. і фактично грошові суми за цей лікарняний було отримано ОСОБА_1 лише 12.01.2013 р., але така затримка сталася не з вини підприємства Відповідача, а в зв»язку зі змінами від 01.01.2011 р. в законодавстві України порядку виплати грошових сум за лікарняні, за якими такі виплати стали здійснюватись підприємством лише після надходження відповідних коштів від Фонду на окремий рахунок підприємства, а відкриття цього рахунку з цільовим призначенням ПП «Філком» було затримано. Просила відмовити у задоволенні цього позову повністю.

          Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п.5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів.

          У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

          Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та клопотань, проведення експертиз, зміни, уточнення позовних вимог. Сторонни розпорядились своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що в справі наявні всі документи для вирішення її по суті, тому суд розглядає цю справу на підставі тих доказів, що містяться у справі і вважає що їх достатньо для правильного та об»єктивного вирішення справи.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 115, 116, 117, 237-1,253 КЗпП України, ст.21 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (зі змінами від 01.01.2011 р.) ( Далі- Закон)

          Так, статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного громадянина України на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

          Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

          Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні і визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов»язковому державному соціальному страхуванню.

          Законом України від 23.12.10 р. « Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України » було внесено певні зміни до Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, якими був змінений раніше передбачений ст.52 цього ж Закону порядок оплати підприємством працівникові лікарняного листа і фінансування таких оплат покладено на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників.

          Тобто, з 01.01.2011 р. стаття 21 Закону стала діяти в новій редакції, якою визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

          Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

          Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 перебувала з ПП «Філком» у трудових правовідносинах з з 05.05.2010 року по 02.06.2011 р. на посаді адміністратора за наказом від 05.05.2010р. №106 та звільнена за власним бажанням з займаної посади наказом від 02.06.2011р. №135.\а.с.6-8\

          За час роботи, з 03.10.2010 р. по 28.02.2011р. ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатна і надала підприємству листки непрацездатності, а саме:

серія АБЯ №252107 з 03.10.2010р. по 20.10.2010р.;

серія АБЖ №147880 з 21.10.2010р. по 07.12.2010р.;

серія АВЖ №336860 з 08.12.2010р. по 09.02.2011р.;

серія АВЖ №338383 з 10.02.2011р. по 28.02.2011р.

          Листки непрацездатності ОСОБА_1, а саме серія АБЯ № 252107 з 03.10.2010р. по 20.10.2010р. та серія АБЖ №147880 з 21.10.2010 р. по 07.12.2010 р. оплачені їй 21.01.2011р. (платіжна відомість від 21.01.2011р. №162) та 11.02.2011р. (платіжна відомість від 11.02.2011р. №167).

          Листки непрацездатності серія АВЖ № 336860 з 08.12.2010р. по 09.02.2011 р. та серія АВЖ №338383 з 10.02.2011р. по 28.02.2011р. оплачені Позивачці лише 12.01.12 р.

          Через порушення трудових прав ОСОБА_1 неодноразово скаржилася до територіальної державної інспекції праці у Донецької області (Далі - ТДІП у Донецькій області).

          За її зверненням ТДІП у Донецькій області була проведена відповідна виїзна перевірка з дотримання підприємством Відповідача ПП «Філком» трудового законодавства, в тому числі і трудових прав Позивачки та виявлено, що станом на час перевірки ОСОБА_1 дійсно не виплачені лікарняні, а саме: серія АВЖ №336860 з 08.12.2010р. по 09.02.2011р.; серія АВЖ №338383 з 10.02.2011р. по 28.02.2011р. у зв'язку з відсутністю спеціального рахунку для перерахування коштів з фонду на оплату листків непрацездатності, за відсутності якого Фонд не приймав заявку - розрахунок від ПП «Філком», що підтверджується копією Акту перевірки № 05-01-041\0051 від 26.07.2011 р. \а.с.80-82\

          Крім того, ТДІП у Донецькій області розглядало повторне звернення ОСОБА_1 і письмовою відповіддю від 01.08.11 р. № 05-Г-1098\01-06 також підтверджується факт несвоєчасного розрахунку підприємства Відповідача за лікарняні Позивачки АВЖ № 336860 з 08.12.2010р. по 09.02.2011 р. та серія АВЖ №338383 з 10.02.2011р. по 28.02.2011р. через що за результатами перевірки до керівництва ПП «Філком» було вжито заходів впливу відповідно до положень про ТДІП у Донецькій областіа.с.42\

          Таким чином, представник Відповідача безпідставно вважала, що трудові права ОСОБА_1 з боку Відповідача жодним чином порушені не були, оскільки затримка розрахунків за лікарняними при звільненні Позивачки виникла виключно через винність дій Відповідача, який, діючи у порушення свого обов»язку, покладеного на нього ст.21 Закону ( в редакції від 01.01.2011 р.) як страхувальник-роботодавець не тільки одразу після зміни законодавства, а й навіть на момент проведення перевірок ТДІП у Донецькій області ( липень - серпень 2011 р.), тобто впродовж більше ніж півроку після зміни законодавства не відкрив окремого поточного рахунку за цільовим призначенням для здійснення перерахунку Фондом страхових коштів на оплату лікарняних, в зв»язку з чим заяви-розрахунки від підприємства на оплату лікарняних ОСОБА_1 з 08.12.2010р. по 09.02.2011 р. та з 10.02.2011р. по 28.02.2011 р. своєчасно прийнятими Фондом не були і на день звільнення Позивачки, тобто 02.06.2011 р. підприємство Відповідача, діючи у порушення ст.116 КЗпП, не маючи спору щодо розміру вказаних виплат не виплатило ОСОБА_1 за лікарняні, що призвело до порушення її трудових прав і отриманню нею таких грошових сум лише 12.01.12 р.

Тому вищевказані твердження представника Відповідача суд до уваги не приймає так як вони не ґрунтуються на законі і спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами і вважає, що до Відповідача слід застосувати відповідальність за затримку розрахунку з Позивачкою при її звільненні, передбачену ч.1 ст.117 КЗпП.

Однак, встановивши підстави для застосування такої відповідальності, суд не може погодитись з розрахунком Позивачки і самим розрахунковим періодом, так як вона помилково вважала, що має право на отримання середнього заробітку по день розгляду справи в суді, в той час як ч.1 ст.117 КЗпП передбачено, що установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          В даному випадку, днем фактичного розрахунку по вказаних лікарняних є 12.01.12 р.

Відповідно до спеціального Порядку №100 «Обчислення середньої заробітної плати » ( Далі - Порядок № 100) середня заробітна плата і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

          З матеріалів справи вбачається, що за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню Позивачка отримала :

Квітень 2011 р. 20 роб. днів - 1320,00 грн.;

Травень 2011 р. 9 роб. днів - 1320,00 грн.;

? 39 роб. днів - 2 640,00 грн.

          2640, 00 грн : 39 робочих днів =67,69 грн.

Час затримки за виплату лікарняних за місяцями:

червень 2011 р. – 18 роб. дн.;

липень 2011 р. – 21 роб. дн.;

серпень 2011 р. - 22 роб. дн.;

вересень 2011 р. - 22 роб. дн.;

жовтень 2011 р. - 21 роб. дн.;

листопад 2011 р. - 22 роб. дн.;

грудень 2011 р. - 22 роб. дн.;

січень 2012 р. - 06 роб. дн.;

? 154 роб. днів

          154х 67,69 грн.=10 424,26 грн.

          Отже, Відповідач, в порядку ч.1 ст.117 КзпП повинен сплатити Позивачці 10 424,26 грн. в якості її середнього заробітку за весь час затримки з нею розрахунку. Тому, вимоги Позивачки в цій частині суд задоволняє частково і стягує з ПП «Філком» на користь ОСОБА_1 10 424,26 грн., відмовляючи у стягненні решти означеної спірної суми.

Враховуючи, що несвоєчасний розрахунок за лікарняними на день звільнення дійсно порушив законні права Позивачки, через призвело до моральних страждань і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до переконання, що існують законні підстави, передбачені ст.237-1 КЗпП для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 з боку підприємства Відповідача і вимоги Позивачки в цій частині обгрунтовані.

          Разом з тим, суд не може погодитись з визначеним Позивачкою розміром морального відшкодування в сумі 5000 грн. і вважає, що цей розмір не відповідає глибині душевних страждань, який дійсно зазнала Позивачка в зв»язку з затримкою розрахунків з нею. Тому, суд, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 500 грн., які підлягають стягненню з ПП «Філком» на користь ОСОБА_1

          Розв»язуючи спір в іншій частині заявлених ОСОБА_1 вимог, суд вважає їх необґрунтованими і не доведеними документально.

          Твердження Позивачки та її представника про те, що заробітна плата ОСОБА_1 становила 2000 грн., що вона не отримувала ніяких розрахунків від підприємства при звільненні та що її підписи у бухгалтерських документах є підробленими не тільки є голослівними, а й спростовуються матеріалами справи.

          Так, наданим Відповідачем штатним розписом передбачених посад спростовуються твердження ОСОБА_1 про розмір її заробітної плати, так як відповідно вказаним документам з 01.04.2010 р. оклад адміністратора ПП «Філком» становив 900 гн., з 01.10.10 . -950 грн.; з 01.01.11 р.- 1000 грн., з 0103.11 р.- 1320 грн. \а.с.236-239\ В свою чергу, Позивачка, спростовуючи такий розмір окладу, діючи у порушення положень ст.60 ЦПК України не надала суду жодного належного та допустимого доказу у підтвердження цих обставин. Тому доводи ОСОБА_1 про інший, значно більший розмір її окладу суд до уваги не приймає.

          Також, суд не приймає до уваги і твердження ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала ніяких сум від підприємства Відповідача при звільненні, так як таке спростовується матеріалами справи, бухгалтерськими документами, наданими Відповідачем у оригіналі і які приєднані до справи, за якими Відповідач вчасно та в повному обсязі здійснив розрахунок з ОСОБА_1 \а.с. 157-213\

          Більш того, вказаною вище перевіркою ТДІП у Донецькій області , яка здійснювалась на підприємстві Відповідача за розглядом чисельних звернень ОСОБА_1, також не було виявлено фактів затримки розрахунків з Позивачкою при звільненні, крім затримки розрахунку за лікарняними, при які йшлося вище.

          Крім того, висновками почеркознавчої експертизи, проведеної за клопотанням представника Позивача, не тільки не підтвердилися доводи Позивачки про підробку її підписів, а й визначено, що попередньої технічної підготовки при виконанні вказаних підписів від імені ОСОБА_1 не встановлено, що також спростовує доводи Позивачки, наведені нею в обгрунтування заявлених вимог щодо стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану нею відпустку.

          При цьому, в свою чергу, ОСОБА_1 та її представник, стверджуючи, що не отримувала ніяких грошових сум при звільненні, а підписи на бухгалтерських документах від її імені є підробленими, діючи у порушення своїх обов»язків, передбачених ст.60 ЦПК України не надали суду жодного належного та допустимого доказу у підтвердження таких обставин і взагалі не переконали суд у своїй правоті.

          Отже, суд вказані доводи Позивачки та її представника до уваги не приймає і відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні її позову в цій частині з означених вище мотивів.

Частково задовольнивши вимоги Позивача, суд, у відповідності до положень ст.ст. 79,80,81,84,83,88 ЦПК України, присуджує на користь ОСОБА_1 з Відповідача понесені і документально підтверджені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

          Так, відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов»язаних з розглядом справи, у тому числі на правову допомоги, оплату судових експертиз тощо.

          Але, ОСОБА_1 та її представником документально підтверджені тільки витрати, з оплати ним вартості почеркознавчої експертизи в розмірі 764 грн. 40 коп. та судового збору в сумі 250 грн. тому з ПП «Філком» пропорційно до розміру задоволених до вимог на користь ОСОБА_1 слід стягнути 137 грн.00 коп., виходячи з такого розрахунку : 10 924,26 грн.( розмір задоволених вимог) : 81 050,84 грн.( розмір заявлених вимог) х 100 % = 13,5 % ; (1014,40 грн. (розмір підтверджених судових витрат на оплату судового збору та оплату експертизи) х 13,5% ) : 100% = 137 грн.

          Витрати Позивача на правову допомогу в сумі 3000 грн. відшкодуванню не підлягають так як вони не підтвердженими належними доказами, розрахунковими документами у розумінні положень статті 2 Закону України № 265\95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

          Але таких доказів, прибуткового ордеру чи квитанції на підтвердження факту оплати витрат на правову допомогук позивачем взагалі суду не подавалось.

          Крім того, суд відзначає, що граничні розміри компесації витрат, пов"язаних з розглядом справ затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 „Про граничні розмірі компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних, адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави." І згідно з додатком до зазначеної постанови, граничний розмір цих витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          Однак, в порушення вимог закону, ст.60 ЦПК України, Позивач та її представник не тільки не підтвердили понесені витрати належними доказами, не зробили розрахунку наданої правової допомоги, а й навіть не конкретизували виду такої отриманої допомоги.

          Отже, суд не вбачає достатніх підстав для відшкодування судових витрат Позивачу на правову допомогу.

          На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 115, 116, 117, 237-1, 253 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (зі змінами від 01.01.2011 р.), Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів » № 9 від 06 листопада 1992 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 „Про граничні розмірі компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних, адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" та керуючись ст.ст. 11, 60, 67, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Філком» про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплаті лікарняного, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди – задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного підприємства «Філком» на користь ОСОБА_1 10 424 ( десять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 26 коп. у якості суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, 500 ( п»ятьсот ) грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди та 137 грн.00 коп. судових витрат, а всього стягнути з Приватного підприємства «Філком» на користь ОСОБА_1 11 061 грн. ( одинадцять тисяч шістдесят одну ) грн. 26 коп.

          У задоволенні решти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог – відмовити.

          Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2013 року та проголошено в судовому засіданні під час відсутності всіх учасників судового розгляду.

          Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.


          Суддя:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація