У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» серпня 2013р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Васильковського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання матері,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання матері.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно. Стягнення вирішено розпочати з 22 жовтня 2012 року. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 300 грн. витрат за надання правової допомоги. Стягнуто з ОСОБА_5 214грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення суду незаконне, необґрунтоване і постановлено без повного дослідження всіх обставин по справі.

Зокрема апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, не врахував її прав та інтересів, що в свою чергу призведе до зменшення розміру аліментів на її неповнолітнього сина ОСОБА_6

Також позивачу ОСОБА_4 має можливість надавати допомогу дочка ОСОБА_7

З вище наведених підстав апелянт просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів та просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і її представника на підтримку апеляційної скарги, заперечення проти скарги представника відповідача, обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 є інвалідом першої групи та потребує матеріальної допомоги. Оскільки ОСОБА_5 є сином позивачки, то на ньому лежить обов'язок утримувати її, як матір.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду.

Відповідно до статей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється сином ОСОБА_4 (а.с.3).

Відповідно до довідки акту огляду МСЕК 10ААА №116224 від 25.05.2011 року та заключення ЛКК №1 від 09.10.2012 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є інвалідом першої групи, постійно хворіє, потребує постійного стороннього догляду та не спроможна до самообслуговування (а.с.4-5).

Згідно довідки №2349 від 08.10.2012 року позивачка отримує пенсію за віком у розмірі 1168 грн. 56 коп. (а.с.6).

Зі змісту заяви від 01.11.2012 року вбачається, що відповідач позовні вимоги про утримання матері визнав та не заперечував проти їх задоволення (а.с.16).

Частиною 1 статті 202 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов'язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Непрацездатність встановлюється медичною комісією. Непрацездатними визнаються особи, що досягли пенсійного віку та інваліди I, II та III груп.

Згідно ст. 203 СК України, дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відповідно до ч. 1, ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Крім того абзацом 2 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачено, що згідно з ч. 2 ст. 205 СК України можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків, необхідно враховувати при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків та додаткових витрат.

Таким чином наявність можливості отримання матеріальної допомоги від інших дітей враховується лише при визначенні розміру стягнень і не є підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв'язку з тим, що суду не надано жодних даних про дочку ОСОБА_4 - ОСОБА_7, суд не може взяти до уваги твердження апелянта.

Судом першої інстанції вірно встановлено правовідносини, яким дана належана юридична оцінка на підставі діючого законодавства і досліджених доказів, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Васильковський