Справа №344/13729/13-ц

Провадження №22ц/779/2507/2013

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря: Турів О.М.

з участю сторін: представника апелянта Борис Л.Д., представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 2 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" про звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки, -

встановила:

В серпні 2013 року ОСОБА_5 подав позов до ПАТ "Прикарпатська Інвестиційна компанія "Прінком» про звільнення частини самовільно земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу складських приміщень на ній. Позов мотивував тим, що він є власником об'єкту незавершеного будівництва - складських приміщень, які розташовані на земельній ділянці площею 0,2886 га за вказаною вище адресою на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 15.08.2009 року, укладеного між ним та МЖК "Експрес-24", в розпорядженні якого перебувала на праві оренди земельна ділянка площею 0,2886 га. З цією земельною ділянкою межує суміжна земельна ділянка, на якій відповідач спорудив збірно-розбірну конструкцію (складські приміщення), фактично захопивши частину земельної ділянки площею 0,04 га, відведеної для будівництва придбаного ним об'єкта нерухомості та яка знаходилася на правах оренди у попереднього власника, на відведення якої в оренду він має всі підстави.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 2 вересня 2013 року задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення зазначеного вище позову із заміною неналежного відповідача ПАТ "Прикарпатська Інвестиційна компанія"Прінком" на належного - ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп". Накладено арешт на нерухоме майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1: заборонено ТзОВ "Прінком-Груп" вчиняти будь-які юридичні та фактичні дії, як то: вчиняти цивільно-правові угоди по відчуженню, передачі, обтяженню та виконанню інших дій щодо нерухомого майна на частині земельної ділянки по АДРЕСА_1; вчиняти будь-які юридичні та фактичні дії, спрямовані на відведення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп"; вчиняти будь-які юридичні та фактичні дії, спрямовані на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального права та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що суд незаконно задовольнив заяву про забезпечення позову, яка не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України - є необґрунтованою та невмотивованою. Всупереч п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" ухвала суду не містить підстав, які б дозволи вважати, що відповідач є порушником прав позивача. В матеріалах справи немає жодного доказу про те, що позивач є користувачем спірної земельної ділянки, а тому відсутнє і порушення його прав. Суд не врахував, що вжиття заходів забезпечення позову унеможливить використання нерухомого майна відповідача, що призведе до втручання в його підприємницьку діяльність та порушення його права власності на майно. Суд не дотримався вимог ч.4 ст.151 ЦПК України, оскільки заява про забезпечення позову не оплачена судовим збором, то суд повинен був згідно ч.8 ст.153 ЦПК України повернути її заявнику, а не розглядати по суті. Суд не звернув уваги на те, що позивач просив накласти арешт на нерухоме майно відповідач, яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, при цьому не конкретизувавши, які саме приміщення та в якому населеному пункті вони знаходяться. З цих підстав апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В засіданні суду апеляційної інстанції апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із пояснень сторін та матеріалів справи, колегією встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірного користування відповідачем частиною земельної ділянки площею 0,04 га, яка перебувала в оренді попереднього користувача - «МЖК Експрес-24» (загальна площа 0,2886 га), який відчужив позивачу розташовані на ній об'єкти незавершенного будівництва та на якій (на площі 0,04 га) відповідач спорудив інші об'єкти. На думку колегії розпорядження об'єктами нерухомості з боку відповідача може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому ухвалу суду першої інстанції в частині обрання виду забезпечення у вигляді накладення арешту на нежитлові приміщення відповідача, розташовані на оспорюваній частині земельної слід залишити без змін, в решті ухвалу щодо обрання інших видів забезпечення позову слід скасувати, постановивши нову про відмову в обранні зазначених видів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та обравши декілька видів забезпечення позову: 1-й - накладення арешту на нерухоме майно із забороною ТзОВ "Прінком-Груп" вчиняти будь-які юридичні та фактичні дії щодо укладення цивільно-правових угод по відчуженню, передачі, обтяженню та виконанню інших дій щодо нерухомого майна на частині земельної ділянки по АДРЕСА_1, 2-й - накладення заборони відповідачу на вчинення будь-яких юридичних та фактичних дій, спрямованих на відведення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", не вказавши її розміру та 3-й- - накладення заборони відповідачу на вчинення будь-яких юридичних та фактичних дій, спрямованих на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1(не зазначивши її розміру), суд першої інстанції не з'ясував обсягу позовних вимог, не дослідив відповідності обраних видів забезпечення позову заявленим ОСОБА_5 позовним вимогам, чим порушив норми процесуального права.

Обравши 2-й та 3-й вид забезпечення позову щодо земельної ділянки, не зазначивши її розміру, та не перевіривши обґрунтування позивачем обрання такого виду забезпечення позову, суд фактично вийшов за межі заявлених ОСОБА_5 у позові вимог та позбавив права відповідача користуватися тією частиною суміжної земельної ділянки, яка не оспорюється позивачем, та вирішувати питання щодо передачі її йому в оренду, користування чи власність. В цій частині ухвала не може залишатися в силі та підлягає скасуваннюя як така, що постановлена з порушенням закону та прав відповідача.

Доводи апелянта щодо несплати позивачем судовим збором заяви про забезпечення позову та інші, зазначені ним в апеляцій скарзі щодо порушення права користування майном слід відхилити як необґрунтовані, оскільки судовий збір сплачено позивачем, що підтверджується ксерокопією квитанції (а.с.10), а накладення арешту на майно не порушує права власника користуватися ним.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

У частині другій зазначеної статті вказано, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 312, 313-315, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 2 вересня 2013 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу складських приміщень на ній в частині обрання виду забезпечення позову - накладення заборони ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп» на вчинення будь-яких юридичних та фактичних дій, спрямованих на відведення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування та на вчинення будь-яких юридичних та фактичних дій, спрямованих на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 скасувати.

Постановити нову ухвалу. Відмовити представнику позивача в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу складських приміщень на ній з обранням виду забезпечення позову - накладення заборони ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп» на вчинення будь-яких юридичних та фактичних дій, спрямованих на відведення частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 у користування та на вчинення ТзОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп» будь-яких юридичних та фактичних дій, спрямованих на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили.

Судді Г.І.Шалаута

Я.Д.Горблянський

Я.Ю.Ковалюк