ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2013 року Справа № 5005/1156/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.- доповідача
суддів: Науменка І.,М., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Литвин А.П.
від позивача: Бессонова Н.П. представник, довіреність №143-144 від 18.01.13;
від відповідача: Меркулова О.О. представник, довіреність №б/н від 30.09.13;
представник ВДВС у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Автопорт"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року
по справі № 5005/1156/2011
за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Закритого акціонерного товариства "Автопорт"
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 189613,43 грн.
за скаргою: Приватного акціонерного товариства "Автопорт" на дії Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.13р. у справі № 5005/1156/2011 (суддя Манько Г.В.) у задоволенні вимог скарги приватного акціонерного товариства "Автопорт" на дії Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ відмовлено.
У задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Автопорт" про відкладення розгляду скарги, призначення судової експертизи, зупинення виконавчого провадження відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що ПАТ "Автопорт" не погоджуючись з початковою ціною нерухомого майна не скористався своїм правом, щодо звернення до державного виконавця з вимогою проведення рецензування звіту про оцінку нерухомого майна, як того вимагає ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погодившись з зазначеною ухвалою, приватне акціонерне товариство "Автопорт" , звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу.
Так, скаржник зазначає, що звернення ПАТ «Автопорт» до державного виконавця з вимогою рецензування звіту про оцінку нерухомого майна є правом, а не обов'язком скаржника і не позбавляє його можливості звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
До того ж, не зрозуміло на якій правовій підставі державний виконавець прийняв рішення про реалізацію майна на яке нотаріусом накладено заборону відчуження, на підставі договору застави по кредитному договору. Оскільки, звернення стягнення на заставлене іпотекодавцем нерухоме майно, є можливе лише на підставі рішення суду. А зазначене рішення, предметом якого є звернення стягнення на предмет іпотеки судом не виносилось.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.13р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні, яке призначено на 23.10.13р.
Банком надано відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Автопорт», в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в
свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 23.10.13р. представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Колегією суддів задоволено заявлене клопотання - продовжено строк розгляду справи до 11.11.13р. та оголошено перерву до 11.11.13р.
В судовому засіданні 11.11.13р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2006 р. між AT «УкрСиббанк» та Закритим акціонерним товариством (ПАТ) «Автопорт» був укладений Кредитний договір № 11019008000 (далі - «Кредитний договір 1»), згідно з умовами якого, Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 200 000,00 (двісті тисяч) гривень, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.
11 червня 2007 року між Банком та ПАТ «Автопорт» був укладений Кредитний договір № 11161743000 (далі - «Кредитний договір 2»), згідно з умовами якого, Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.
Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитними договорами виступає іпотечне майно, а саме нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012 року з ПАТ «Автопорт» на користь AT «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами в розмірі 1 200 097,00грн. та судові витрати у сумі 12236,97 грн.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. На виконання рішення господарським судом Дніпропетровської області видано наказ № 5005/1156/2011 від 16.08.2012р.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема виконавчих листів, що видаються судами, і наказів господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
Статтею 19 Закону визначені підстави для відкриття виконавчого провадження, де державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Так, за заявою стягувача на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 08.11.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35190619 з виконання вищевказаного наказу господарського суду Дніпропетровської області.
Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Крім того відповідно до 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 - державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувана державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено початок примусового виконання рішень, зокрема, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Статтею 32 наведеного Закону визначені заходи примусового виконання рішень, зокрема, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові трава) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника передбачено главою 4 Закону України «Про виконавче провадження». Так, ч. 1 статті 52 Закону зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Крім того п. 5.1 згаданої Інструкції встановлено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
22.11.2012 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, згідно якого було здійснено опис нерухомого майна.
Стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає порядок визначення вартості, оцінки майна боржника, де визначення вартості майна боржника
проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
В свою чергу пунктом 2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій визначається участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, де для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 57 Закону України « Про виконавче провадження» сторона виконавчого провадження у разі незгоди з результатами проведеної експертизи має право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
Проте, оцінка майна сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.
Так, ст. 62 Закону визначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
В свою чергу, згідно п. 5.3.1 Інструкції стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувана -заставодержателя.
Пунктом 5.12 Інструкції передбачена реалізація арештованого майна. При цьому зазначено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в пункті 5.1.2 цієї Інструкції, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Відтак, на думку колегії, скаржник не надав суду доказів оскарження у встановленому для цього законом порядку дій державного виконавця.
Такими чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і переконливих підстав для її скасування у апеляційній скарзі не наведено.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105,106 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.13р. у справі № 5005/1156/2011 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Автопорт" - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов