ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 5023/1871/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю

ОСОБА_1.

та представників:

ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2013

та на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2013

у справі № 5023/1871/12 господарського суду Харківської області

за заявою Закритого акціонерного товариства "Краснопавлівський молочний завод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Харківською області від 24.04.2012 на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 13.07.2012 визнано ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_1.

29.03.2013 та 12.04.2013 від Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби до господарського суду надійшли скарги на дії ліквідатора ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2013 (суддя Міньковський С.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 (колегія суддів у складі: суддя Фоміна В.О. - головуючий, судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.), скарг на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено. Звільнено ОСОБА_1. від виконання обов'язків ліквідатора ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод". Призначено ліквідатором боржника ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" арбітражного керуючого Козаченка Володимира Михайловича та ін.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2013, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби. Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій вимог процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 43 ГПК України, ст.ст. 14, 15, 51 Закону про банкрутство.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.

Задовольняючи скарги Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на дії ліквідатора, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ліквідатором неналежно виконуються покладені на нього обов'язки. Зокрема суди зазначили, , що ліквідатором не було проведено збори кредиторів для утворення комітету кредиторів на вимогу одного з кредиторів, ліквідатор продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, ним було укладено договір відповідального зберігання майна банкрута, чим безпідставно збільшено витрати боржника, не проведено оцінку виявленого майна та безпідставно списано основні засоби банкрута.

Однак, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" порушено на підставі ст. 51 Закону про банкрутство.

Одна з особливостей провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство полягає у тому, що у межах процедури банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника, створення комітету кредиторів Законом про банкрутство не передбачено, а відповідно, на ліквідатора боржника не покладається обов'язок проводити збори кредиторів з метою створення комітету кредиторів відповідно до ст. 16 Закону про банкрутство та звітувати перед ним про свою діяльність. Тільки після проведення попереднього засідання та затвердження реєстру вимог кредиторів, можливо визначити кількість голосів, що належать кожному кредиторові при голосуванні щодо питань, віднесених Законом до компетенції кредиторів.

Слід зазначити, що нормами Закону про банкрутство не заборонено складення реєстру вимог кредиторів, проведення зборів кредиторів та обрання комітету кредиторів при здійсненні провадження у справі за ст. 51 даного Закону. Отже, господарський суд за власною ініціативою може зобов'язати ліквідатора скласти та подати на затвердження реєстр вимог кредиторів та скликати збори кредиторів.

В той же час, з надісланих до Вищого господарського суду України матеріалів оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 10.06.2013 не вбачається, чи звертався до господарського суду кредитор (кредитори) з відповідною заявою, а господарський суд, в свою чергу, зобов'язував ліквідатора скликати збори кредиторів.

Як вбачається зі змісту оспорюваних судових рішень, суди погодилися з поясненнями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, які були викладені нею у її скаргах на дії ліквідатора та поклали їх в основу своїх рішень, тоді як поясненням ліквідатора, який заперечував проти задоволення скарг на його дії, та доказам, які ним подавалися на підтвердження своїх заперечень, суди не дали ніякої оцінки.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи та з пояснень ліквідатора боржника, останній неодноразово стверджував про те, що:

- провадження у кримінальній справі, на яку ДПІ посилалася як на підтвердження ведення господарської діяльності ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод", було відкрито щодо громадянина Оптова Г.В. за підозрою в ухиленні від сплати податків;

- договір відповідального зберігання від 13.07.2012 є безоплатним;

- списання непридатних до використання основних засобів було здійснено ліквідатором на підставі звіту про вартість майна від 20.11.2012 оцінювача Тронза М.А., відповідно до висновків якого немає перспектив для використання майна, окрім як реалізації за вартістю основних матеріалів, які можливо вилучити. При цьому оцінювачем майна зазначено про стан майна як "непридатне до використання".

Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, суди не перевірили обґрунтованість заперечень ліквідатора щодо поданих скарг та не дали ніякої оцінки тим доказам, на які ліквідатор у цьому ж зв'язку посилався.

Крім того в матеріалах справи, які надіслані до Вищого господарського суду України, взагалі відсутні будь-які документи, що стосуються провадження у кримінальній справі, оскільки на них є лише посилання як у скаргах ДПІ на підтвердження її вимог, так і лише посилання у поясненнях ліквідатора, якими він спростовував вимоги ДПІ.

Отже, судами взагалі не було з'ясовано обставин справи пов'язаних з твердженнями ДПІ про наявність або відсутність підприємницької (господарської) діяльності ліквідатора.

Також, як вбачається зі змісту судових рішень, суди дійшли висновку про те, що ліквідатором в порушення вимог ст. 29 Закону про банкрутство не було здійснено оцінку виявленого майна банкрута у порядку встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, оскільки наданий ліквідатором висновок комісії по списанню основних засобів, складений особисто ліквідатором за участю інженера-механіка та електрика.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спростовуючи твердження ДПІ щодо безпідставного списання основних засобів, ліквідатор у відзиві на скарги, у повному звіті ліквідатора про свою діяльність станом на 15.04.2013, а також у поясненнях з приводу списання основних засобів на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 15.05.2013, неодноразово вказував про те, що списання непридатних до використання основних засобів було здійснено ліквідатором у тому числі на підставі звіту про вартість майна від 20.11.2012 оцінювача Тронза М.А..

Наведеним поясненням ліквідатора та відповідним доказам, зокрема вказаному звіту про вартість майна від 20.11.2012, суди не дали ніякої оцінки та взагалі не встановлювали обставини щодо відповідності цього звіту вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, справа підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для розгляду скарг Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на дії ліквідатора ОСОБА_1.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи щодо наявності або відсутності підприємницької (господарської) діяльності ліквідатора, дослідити умови договору відповідального зберігання від 13.07.2012, надати відповідну оцінку звіту про вартість майна від 20.11.2012, на який посилається ліквідатор та з'ясувати чи відповідає він вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні". На підставі наданих, а також додатково витребуваних доказів, встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 та ухвалу господарського суду Харківської області від 10.06.2013 у справі № 5023/1871/12 скасувати.

Справу № 5023/1871/12 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області для розгляду скарг на дії ліквідатора.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко

Судді: Т. Барицька

В. Картере