Справа № 1007/6243/12 Головуючий у І інстанції Пухна О.М.

Провадження № 22-ц/780/4974/13 Доповідач у 2 інстанції Іванова

Категорія 47 11.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Ігнатченко Н.В., Сліпченка О.І.

при секретарі - Власенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, який уточнювала під час розгляду справи та посилаючись на те, що вона та відповідач мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач не надає матеріальної допомоги вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2011 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення повноліття дитини, тобто до 20 травня 2021 року.

Далі зазначила, що відповідач рішення не суду не виконує, внаслідок чого, станом на 1 листопада 2012 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів яка становить 64700 грн., тому за підрахунками позивачки розмір неустойки (пені) за період з 13 квітня 2011 року до 1 вересня 2012 року склав 166042 грн., у зв'язку з чим просила стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів на час ухвалення рішення у справі.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позов задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 неустойку у розмірі 17010 грн. за період від 13 квітня 2011 року до 1 листопада 2012 року та судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, де з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на те, що судом не було враховано, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати і її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону в повному обсязі судом першої інстанції не виконані.

Судом встановлено, що з 22 листопада 2002 року до 6 червня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2011 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_5, у розмірі 3000 грн. щомісячно.

Відповідно до довідки відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 14 листопада 2012 року заборгованість відповідача за аліментами становить 64700 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за аліментами виникла з вини ОСОБА_3, тому з відповідно до ст. 196 СК України необхідно стягнути неустойку за період з 13 квітня 2011 року до 1 листопада 2012 року у розмірі 17010 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Крім того, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановив наведених вище фактів, які підлягають встановленню, та не врахував того, що відповідач не був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти за рішенням суду, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідача було повідомлено про існування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2011 року про стягнення з нього аліментів, тому вважати його винним у простроченні сплати аліментів у даному випадку немає підстав.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 пені є необґрунтованими і у задоволенні цих вимог слід відмовити, у зв'язку із чим судове рішення підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :