Справа №0907/8802/2012

Провадження №22-ц/779/1013/2013

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Шалаути Г.І.,

суддів: Девляшевського В.А., Горблянського Я.Д.,

секретаря: Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2013 року, -

встановила:

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3, після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 61732 грн. та 10000 грн. моральної шкоди. Позов мотивував тим, що в 2004 року, перебуваючи на заробітках в США, проживав разом з батьком відповідача - ОСОБА_4 на квартирі в м.Нью-Йорк, який теж там працював. На прохання ОСОБА_3, який доводиться сином ОСОБА_4 позичив йому 5000 доларів США для придбання автомобіля, які переслав двома траншами 20.07.2004 року через відділення банку «Аваль» в м.Івано-Франківську та які ОСОБА_3 отримав та обіцяв повернути, але не повернув, чим заподіяв йому матеріальну шкоду та моральну шкоду, яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2013 року ОСОБА_2 в задоволенні позову через непредставлення належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору позики відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд неповно з'ясував обставин справи, неправильно застосував норму матеріального права та зробив необґрунтований висновок про те, що копія грошового переказу не є доказом, що підтверджує факт укладення між ним та відповідачем договору позики та не взяв до уваги покази свідків, які підтвердили існування між сторонами боргових відносин. Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну невиконанням зобов'язань за договором позики, а саме стягнути з нього 61732 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

В судове засідання апелянт та відповідач не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час розгляду справи, що не перешкоджає розглядові справи.

Апелянт подав письмову заяву про те, що підтримує апеляційну скаргу та просить судове засідання провести за його відсутності.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступних доводів.

Колегією суддів встановлено, що позивач 06.06.2012 року подав позов до відповідача про відшкодування 40000 грн. матеріальної та 10000грн. моральної шкоди, спричиненої йому невиконанням останнім зобов'язань за договором позики, посилаючись на норми матеріального права - ст.1166 та 1167 ЦК України для обґрунтування заявлених вимог.

Між тим з матеріалів справи з'ясовано, що договір позики між сторонами був укладений в липні 2004 року на суму 5000 доларів США в усній формі.

Відповідно до змісту ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Зміст договору позики та форма його укладення визначена законодавцем в ст.ст.1046 та 1047 ЦК України.

В контексті статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей, того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст.1047 ЦК України визначає обов'язкову умову для даного виду договорів - укладення у письмовій формі, якщо сума договору не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткований мінімум доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або переданої кількості речей.

Оскільки сторони не досягли істотної умови договору позики, визначеної законом - не уклали договір у письмовій формі, недотримання такої умови позбавляє права сторону -позикодавця у випадку виникнення спорів, пов'язаних з неповерненням позики позичальником доводити факт укладення договору іншими доказами - показами свідків тощо, які для даного виду договорів не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Доводи апелянта не спростовують правильності та законності постановленого рішення суду першої інстанції.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судовий захист здійснюється з дотриманням принципу змагальності відповідно до вимог ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем не доведено обставин, зазначених ним у позовній заяві та не представлено належних доказів на обґрунтування таких обставин, суд першої інстанції на законних підставах відмовив позивачу у задоволенні позову.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді Г.І.Шалаута            В.А.Девляшевський

Я.Д.Горблянський