Головуючий суду 1 інстанції - Орлов І.В.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 1203/6777/12

Провадження № 22ц/782/2793/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Гаврилюка В.К., Коротенка Є.В.

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 22 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство комерційного банку «Правексбанк» про стягнення грошової компенсації у праві спільної сумісної власності на майно, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та просила стягнути з відповідача на її користь 44110,00 гривень, як половину коштів сплачених в рахунок погашення кредиту за кредитним договором від 28.12.2006 року.

В уточнених позовних вимогах просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 54140,59 грн., як половину коштів сплачених в рахунок погашення кредиту за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що з 14 вересня 1996 року вона була одружена з ОСОБА_2 У переод шлюбу, відповідач в інтересах сім'ї уклав кредитний договір з ПАТ КБ «Правекс-банк» та отримав кредитні кошти на які було придбано автомобіль, який по теперішній час знаходиться у відповідача. Відповідно до кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту є 28 грудня 2013 року. Шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано 27 листопада 2012 року. Посилаючись на те, що грошові кошти на придбання автомобілю були сплачені сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є спільним майном подружжя, позивачка просила стягнути з відповідача компенсацію її частки у цьому майні в загальному розмірі 54 140,59 грн.

Заочним рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 22 березня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки суму у розмірі 54 140,59 гривень, як половину коштів, сплачених подружжям в рахунок погашення кредиту та судові витрати у розмірі 648,71 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення, яка згідно ухвали Артемівського районного суду міста Луганська від 17 травня 2013 року була залишена без задоволення.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 22 березня 2013 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції., однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати відмовивши у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 вересня 1996 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 27 листопада 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно даних інформаційної довідки наданої ПАТ КБ «Правекс-банк», в період шлюбу ОСОБА_2 уклав кредитний договір № 2069-003/06Р від 28 грудня 2006 року. За цим договором ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 11 553,00 доларів США на придбання автомобіля. В період дії кредитного договору, у строк з 10.01.2007 року по 14.05.2012 року було сплачено 13 547,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що також підтверджується виписками по банківському рахунку. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти на придбання автомобілю у розмірі 13547,00 доларів США є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу, на підставі того, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути грошові суми та майно, належні подружжю за зобов'язальними правовідносинами.

Проте, з вказаним висновком суду погодитись не можна, оскільки ухвалене у справі рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за наступних підстав.

Так, Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за

договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Враховуючи, що кредитні кошти були отримані ОСОБА_2 згідно кредитного договору від 28.12.2006 року та витрачені на придбання автомобіля, який є в наявності, що не заперечується сторонами, то в даному випадку існує спільне майно подружжя, наявне на час розгляду справи, а саме автомобіль, який і може бути предметом поділу спільного майна набутого подружжям під час шлюбу.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми у розмірі 54140,59 грн., як половину коштів сплачених в рахунок погашення кредиту не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 22 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації у праві спільної сумісної власності на майно.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: