2

Справа №344/2439/13-ц

Провадження 22ц/779/1242/2013

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта - ОСОБА_2, представника відповідача - Деренько З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права на приватизацію кімнати в гуртожитку та визнання незаконною бездіяльності Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяв, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, обґрунтувавши вимоги тим, що ВК Івано-Франківської міської ради незаконно не надає йому дозволу на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, де він на законних підставах зареєстрований та фактично проживає в гуртожитках з 18 липня 1995 року. Комісія із забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків не створена, а громадська комісія з житлових питань є дорадчим органом міськвиконкому і її пропозиції можуть нести тільки рекомендаційний характер. Просить визнати за ним право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, визнати незаконною бездіяльність міськвиконкому та їхніх посадових та службових осіб щодо розгляду заяв позивача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та увалити нове по суті позовних вимог.

Апелянт в скарзі зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які мають значення до справи, які суд вважав встановленими, його висновки не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Невиконання відповідачем п. 16 ст. 18 та ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», відповідно до вимог якого відповідачем не створена постійна комісія, що повинна вирішувати питання надання дозволів на приватизацію кімнат в гуртожитках на законних підставах. Суд не з'ясував незаконну діяльність відповідача, яка полягає в тому, що розгляд звернень позивача відбувся з порушенням вимог ч. 3 ст. 7 та ст. 19 ЗУ «Про звернення громадян», позивача жодного разу не було повідомлено вчасно про час і місце та орган, який буде розглядати звернення позивача, хоча апелянт наполягав на його обов'язковій участі при розгляді даного питання.

Суд не з'ясував, чому законне право позивача обмежується та порушується відповідачем.

Помилково зазначено в рішенні, що відповідач відмовляє у наданні дозволу, а не права, оскільки порушив процедуру такого дозволу. Не зазначено, в якому законі передбачена така процедура. Суд не врахував, що ст.1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не пов'язує 5-річний термін з проживанням до конкретного гуртожитку чи його кімнати, а стосується гуртожитків, в яких доведено, що проживає з 18 липня 1995 року.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, який вимоги скарги підтримав та представника відповідача, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як підставу для відмови в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що позивачу відмовлено в отриманні дозволу, а не права на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, тому відсутній предмет спору і обраний спосіб захисту не пов'язаний із безпосереднім порушенням прав ОСОБА_2

Однак, такий висновок судом першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суд обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

Суд першої інстанції за змістом позовних вимог ОСОБА_2 повинен був встановити, що вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач вважав на підставі ст. 1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» має право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, хоча зареєстрований у ній з 18 грудня 2009 року і вважав, що встановлений цією нормою 5-річний строк проживання повинен обчислюватися не з часу проживання у цій квартирі, а з часу проживання в інших гуртожитках, тобто з 18 липня 1995 року, що підтверджується реєстрацією у паспорті оглянутому судом. У зв'язку з відмовою у приватизації кімнати в гуртожитку ОСОБА_2 вважав незаконною бездіяльність виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяв.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повинен був вирішити спір по суті відповідно до заявлених позовних вимог та встановити, що між сторонами виникли правовідносини щодо права на приватизацію кімнати в гуртожитку.

Висновок суду першої інстанції про відмову позивачу в отриманні дозволу, а не права на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 і відсутність предмету спору і обраний спосіб захисту не пов'язаний із безпосереднім порушенням прав не є вирішенням спору обґрунтованих позовних вимог.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Тому колегія суддів вважає, що посадовими особами Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради правомірно відмовлено ОСОБА_2 у праві на приватизацію кімнати АДРЕСА_1, оскільки він проживає у ній на законних підставах тільки з 18 грудня 2012 року, тобто менше 5 -річного строку встановленого законом.

ОСОБА_2 помилково вважає, що 5-річний строк проживання в гуртожитку, який надає право на приватизацію кімнати повинен обчислюватися з часу його проживання у інших гуртожитках, що підтверджено реєстрацією у паспорті з 18 липня 1995 року.

У зв'язку із зазначеним позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними і з цієї підстави йому необхідно відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 1, 25 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»,

керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права на приватизацію кімнати в гуртожитку та визнання незаконною бездіяльності Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяв відмовити за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

Згідно з оригіналом

Суддя Р.Й. Матківський