Справа № 427/2492/13-ц

Провадження № 22ц/782/4299/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, листопада місяця, 04-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В.,

суддів: Борисова Є.А., Маляренко І.Б.

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 17 вересня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

встановила:

У квітні 2013 року позивач звернулась до суду із позовом, у якому просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя транспортні засоби - автомобілі DAF та RENAULT PREMIUM з напівпричепами, визнати право власності на це майно за кожним по 1\2 частині, виділити кожному в натурі по одному автомобілю з напівпричепом, або стягнути з відповідача компенсацію у сумі 90000 гривень.

У травні 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом, у якому просив провести поділ спільного сумісного майна подружжя, визнати право спільної сумісної власності на автомобіль RENAULT PREMIUM з напівпричепом та на торгові контейнери, що розташовані на торгових місцях НОМЕР_3, НОМЕР_4 ринку м. Ровеньки, виділити йому автомобіль . RENAULT PREMIUM з напівпричепом, а відповідачці - обидва торгових контейнери.

Суд прийняв обидва позови до спільного розгляду, розпочав слухання справи -17 вересня 2013 у судовому засіданні було заявлено клопотання про затвердження укладеної між сторонами мирової угоди - надано її підписаний сторонами текст. Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 17.09.2013 р. було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

У подальшому ОСОБА_1 не погодився із винесеною ухвалою суду та надав на неї апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 17.09.2013 р. та повернути справу для розгляду по суті в той же суд в іншому складі. Посилався на припущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та наявні у них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні було заявлене клопотання про затвердження мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідно до змісту зазначеної мирової угоди нею було обумовлено, що

1. ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог, викладених у його зустрічній позовній заяві і визнає позов ОСОБА_2 про поділ між ними вантажних автомобілів.

2. ОСОБА_1 погоджується передати ОСОБА_2, в рахунок належної їй у спільному сумісному майні 1/2 частки, в повному комплекті і в технічно справному етапі автомашину Renault, модель Premium 400. реєстраційний номер НОМЕР_1. 1999 року випуску, з напівпричепом (бортовим тентовим) Schmitz SO 1. реєстраційний номер НОМЕР_2. 2000 року випуску, з визнанням за нею права власності на цю автомашину.

3. За ОСОБА_2 визнається право власності на вказану в п. 2 мирової угоди автомашину і ніяких претензій до ОСОБА_1 вона не має.

4. У зв'язку з укладенням мирової угоди сторони взаємно відмовляються від вимог про стягнення на їх користь понесених судових витрат.

При цьому у тексту мирової угоди є вказаним, що укладена вона на добровільних засадах без примусу, обману, з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і не порушує інтересів сторін. У ный мыститься ы застереження про те, що сторонам було роз'яснено, що відповідно до ст. 206 ЦПК України при визнанні судом мирової угоди провадження у справі закривається і повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Доводи апелянта про те, що підписав він угоду під тиском позивачки та її представника, а не добровільно, адже у нього не було на той час представника-юриста, які могли б роз'яснити йому наслідки укладення такої угоди - не дають підстав для висновків про недійсність угоди чи про порушення судом норм процесуального права. Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали суду - то за своїм змістом вона відповідає тексту мирвооъ угоди, усім умовам, щодо яких було досягнуто домовленості між її сторонами. Та обставина, що сторони діяли при її укладенні добровільно, просили суд про затвердження умов мирової угоди, що їм було роз'яснено наслідки її укладення - підтверджується як змістом самої мирової угоди та ухвали суду, так і журналом судового засідання, технічною фіксацією судового розгляду - звукозаписом, при відтворенні якого підтвердужється зміст журналу судового засідання, підтверджується, що суд роз'яснював сторонам наслідки затвердження мирової угоди, з'ясував їх бажання укласти угоду на таких умовах, отримав згоду від апелянта(а.с. 84-87). Та обставина, що ОСОБА_1 не скористався допомогою юриста при вирішенні питань по укладенню угоди не дає підстав для висновків про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, адже про наслідки підписання мирової угоди зазначено у самому її тексті, їх було роз'яснено судом - мирову угоду було підписано сторонами.

Укладена угода врегульовувала спір, стосувалась лише прав та обов'язків сторін та предмету позову, мирову угоду було приєднано до справи, провадження по справі було закрите. Частиною 5 статті 175 ЦПК визначено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд - але таких обставин не було встановлено, не пише про це і сам апелянт, який діяв у справі самостійно, без представника - за власним на це бажанням. Апелянт має повну цивільну правоздатність та дієздатність, мав змогу просити суд надати йому час для укладання договору з представником, отримання юридичної допомоги, йому роз'яснювались судом процесуальні права (а.с. 53, 78)- проте він не реалізував їх, не заперечує того, що дійсно підписав мирову угоду.

Щодо ж доводів у апеляції про помилковість дій суду, що закриваючи провадження у справі затвердив мирову угоду, тоді як відповідно до правил частини 5 статті 175 ЦПК слід було ухвалою визнати, а не затверджувати мирову угоду - то як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали у ній йдеться саме про визнання мирової угоди із вірним посиланням на передбачені процесуальним законом для цього підстави - ст. ст. 175, 205 ЦПК, а отже відповідно до змісту частини 2 статті «не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань». Мідж тим, мирова угода, що була укладена сторонами - не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін, стосується тільки предмету позову - а отже суд у відповідності до ст.ст. 175. 205 ЦПК України обґрунтовано ухвалою закрив провадження у справі. Згідно п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду 1 інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом 1 інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.

. Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та винесенні ухвали не встановлено, тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 315 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: __________________ Судді: ____________________