Справа|річ| 107/6898/13-ц
Провадження 2/107/2039/13
РІШЕННЯ|розв’язання,вирішення,розв’язування|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2013 р.
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючої
судді Кіт М.В.
при секретарі Лєсковій С.А.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши|розглядувати| у відкритому|відчиняти| судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування, Керченський МВ ГУ Державної міграційної служби України в АР Крим, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини,
встановив:
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із|із| позовом до ОСОБА_3 треті особи орган опіки та піклування, Керченський МВ ГУ Державної міграційної служби України в АР Крим, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини. Уточнивши свої вимоги у серпні та вересні 2013 року мотивувала їх тим, що вона |іперебувала з 2007 року у зареєстрованому шлюбі|шлюбі| з відповідачем, якій вони розірвали у 2011 році. Від спільного|спільного| життя у них 01.02.2008 р. народився син ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу місце проживання дитини було визначено з нею. Вона піклується та утримує дитину. Вона має постійну роботу в ОСОБА_5, перебуває там на законних підставах. У неї є можливість повезти сина в ОСОБА_5 на відпочинок та оздоровлення на курортах тихоокеанського узбережжя, відвідати культурні та історичні пам’ятки ОСОБА_5. Так оздоровлення рекомендується також і лікарем-педіатром. Така подорож бути мати значення для духовного та фізичного розвитку дитини. Але колишній чоловік безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України, нічим не обґрунтовує свою відмову. Сам відповідач участі у вихованні дитини не приймає, ухиляється від надання матеріальної допомоги. На підставі ст.ст. 1,2,4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну» визнати безпідставною відмову ОСОБА_3 на тимчасовий виїзд за кордон малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; дозволити ОСОБА_2 без згоди батька ОСОБА_3 оформити документи для тимчасового виїзду малолітнього сину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України та на його в’їзд до ОСОБА_5 транзитом через Російську Федерацію строком на три місяця на період січень-березень 2014 року.
|перебуває|У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності, підтримали позов і просили|прохала| суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, його представник адвокат ОСОБА_1 та відповідач зазначили, що він як за місцем проживання, так і по місцю постійної роботи характеризується позитивно, скарг на нього не надходило, спиртними напоями він не зловживає, громадський порядок не порушує, серед мешканців-сусідів і колег користується повагою і авторитетом. Позивач же за місцем проживання характеризується негативно|заперечний|, скритна|потайна|, конфліктна, вихованням дитини|дитяти| не займається, уваги дитині|дитяті| не приділяє|уділяє,наділяє|, оскільки велику частину|частку| часу проводить за межами України. Він бере активну участь у вихованні сина, водить в дитячий сад, цікавиться успіхами сина. Грошові кошти на сина спочатку переводив|перекладав,переказував| на банківський рахунок|лічбу|, потім почав|став| передавати готівкою матері| позивача|позовниці,позивачки| ОСОБА_7, з|із| якою і проживає дитина|дитя|. Він заперечує проти|супроти| виїзду дитини|дитяти| до ОСОБА_5, оскільки побоюється|опасається|, що позивач її не поверне назад. Крім того, немає ніяких|жодних| відомостей про те, куди вивозить позивач дитину|дитяти|, в яких умовах і де проживатиме син, чи буде це безпечно для маленької дитини|дитяти|. Враховуючи сейсмічну небезпеку регіону, в якому розташована|схильна| ОСОБА_5, події, пов'язані з вибухом на атомній станції «Фукусима» і викидом у атмосферу значної кількості сильнодіючих отруйних радіоактивних речовин, він побоюється|опасається| за життя і здоров'я свого сина. ОСОБА_5 знаходиться|перебуває| на значній відстані від України і для п'ятирічної дитини|дитяти| даний переїзд буде украй|надто| утомливим,|стомливим| може негативно|заперечний| позначитися на його здоров'ї. Вважає|лічить|, що лікарем|лікаркою| необґрунтовано даний висновок|укладення,ув'язнення| про оздоровлення дитини|дитяти| в санаторії «Цурукава». Також він як батько буде позбавлений можливості|спроможності| спілкуватися зі|із| своїм сином, брати участь в його вихованні. Вважає|лічить| позов бездоказовим і просить|прохає| в його задоволенні відмовити.
Представник третьої особи Керченського МВ ГУ Державної міграційної служби України в АР Крим в судове засідання не з’явився, про слухання справи сповіщався.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, висновок|укладення,ув'язнення| органу опіки та піклування|піклування|, дослідивши матеріали справи|речі|, суд вважає|лічить|, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено|установлений|, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 20.10.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, якій розірвали за рішенням Керченського міського суду від 28 листопада 2011 року. Від спільного життя у них 01.02.2008 року народився син ОСОБА_8.
Рішенням суду було встановлено, що з осені 2009 року сторони припинили шлюбно-сімейні відносини, стали проживати окремо, дитина залишилася на вихованні у матері.
Ще у вересні 2003 року позивач ОСОБА_2 отримала дозвіл на проживання у ОСОБА_5, якій їй продовжено до 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію іноземців № 333509514 (а.с.11).
Дитина постійно проживає з бабусею ОСОБА_7, матір’ю позивача.
Вказане сторони не оспорювали та допитана у якості свідка ОСОБА_7 підтвердила, що позивач близько 10 років мешкає та працює у ОСОБА_5, забезпечує дитину. Приїжджає 2-3 рази на рік строком від 2 до 6 місяців. Батько теж бачиться з дитиною десь раз в 3-4 місяця, допомагає матеріально.
Позивач бажає тимчасово строком на три місяця вивезти малолітню дитину в ОСОБА_5 за місцем свого проживання, але батько дитини ОСОБА_3 відмовився надати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за межі України.
Згідно ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок|лад| здійснення права громадян України на виїзд з|із| України і в'їзд до України і оформлення документів для зарубіжних поїздок визначається Законом України «Про порядок|лад| виїзду з|із| України і в'їзду до України громадян України» від 21.01.1994 р.
Згідно ст. 4 вказаного Закону України оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57,
виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Проте|однак| пунктом 2 ст. 4 Правил передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач вказує мету виїзду п’ятирічної дитини за межі України як знайомство з культурними цінностями ОСОБА_5 та його оздоровлення.
Відповідач заперечує проти цього, мотивуючи тим, що не відомо де та в яких умовах буде проживати дитина, чи будуть створені безпечні умови проживання для сина, вважає, що дитина занадто мала для цієї поїздки та це негативно може відбитися на її здоров'ї.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року прийнятою Організацією Об’єднаних Націй, яку Україна підписала 21.02.1990 р. та ратифікувала 27.02.1991 року, передбачається, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 10 Конвенції проголошено, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.
Суд вважає, що ОСОБА_2 як мати малолітньої дитини, яка не позбавлена батьківських прав щодо неї з приводу або жорстокого поводження, або відсутності піклування про дитину, має право на особисте спілкування з дитиною, у тому числі за місцем свого проживання у іншій країні. Таке ж право особистого спілкування з матір’ю є і у дитини.
Але суд повинен переконатися чи буде дитина, яка є громадянином України, знаходитися у безпечних умовах за місцем мешкання матері у іншій державі, про що вказує і батько дитини.
Суд вважає, що позивач не надала суду переконливих доказів того, що дитина буде проживати за межами України у безпечних умовах.
В першу чергу|передусім,насамперед| позивач|позовниця,позивачка| не вказала в позовних вимогах, в чиєму супроводі вивозитися малолітня дитина|дитя| за межі України. Позивач|позовниця,позивачка| не представила|уявляла| суду ніяких|жодних| доказів того, куди вона вивозить дитину|дитяти|, в якому помешканні і в яких умовах він проживатиме, чи відповідають умови помешкання санітарно-гігієнічним вимогам.
Окрім|крім| цього, позивач|позовниця,позивачка| послалася на те, що має постійне місце роботи в ОСОБА_5, при цьому не підтвердивши вказане ніякими|жодними| документами, які б свідчили, що дитина|дитя| буде забезпечена в період знаходження її в ОСОБА_5. Також в цьому випадку не підтвердила суду з|із| ким же знаходитиметься|перебуватиме| дитина|дитя| під час її роботи, хто буде доглядати за дитиною та відповідатиме за його безпеку.
Також позивач послалася на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з|із| громадянином ОСОБА_5, не представивши|уявляти| суду ніяких|жодних| підтверджень вказаного. Також позивачем не представлено|уявляти| доказів того, чи згоден її чоловік на приїзд і мешкання її малолітнього сина, якщо дитина|дитя| проживатиме спільно з|із| матір’ю| і її чоловіком.
Також суд не може прийняти до уваги рекомендації лікаря-педіатра ОСОБА_9, яка працює у дитячої поліклініці Керченської міської лікарні № 3, щодо оздоровлення малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в санаторії Цурукава (а.с.16).
Як пояснила ОСОБА_9, яка була допитана судом у якості свідка, висновок про оздоровлення дитини саме в санаторії Цурукава вона зробила зі слів матері, вважаючи, що мати діє в інтересах дитини.
Ніяких доказів того, що такий санаторій взагалі існує та в ньому дитина може оздоровитися, позивач суду не надала. Також нічим не підтверджено, та не витікає з історії хвороби, що дитина страждає на заїкання, потребує дельфінотерапії|, яку проводять з|із| дітьми в санаторії Цурукава.
У зв’язку з вищевказаним суд не може погодитися з висновком органу опіки та піклування про те, що він не заперечує проти тимчасового виїзду за межі України малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди батька ОСОБА_3, вважаючи його недостатньо обґрунтованим.
На підставі висловленого та керуючись ст. ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, |родинного| суд
ВИРІШИВ|рішав,розв'язав|:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи орган опіки та піклування, Керченський МВ ГУ Державної міграційної служби України в АР Крим, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіт М.В.