УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1280/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.
"05" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПриходченко А.П.,
СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,
При секретаріХоружій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 і неповнолітнього ОСОБА_9, треті особи: Комунальне підприємство «Аршинцево», Керченський міський відділ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Служба у справах дітей Департаменту з соціальних питань Керченської міської ради, про визнання ордеру недійсним, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про виселення без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 липня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 і неповнолітнього ОСОБА_9, в якому після уточнення вимог просили визнати недійсним ордер № 61 від 21.01.2003 року, виданий відповідачці ОСОБА_8 головою правління ВАТ «Керчбуд» на квартиру АДРЕСА_1, визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилою площею в зазначеній квартирі та виселити їх. Позов мотивований тим, що позивачці ОСОБА_6 належить 3/4 частки спірної квартири, а позивачці ОСОБА_7 належить 1/4 частка зазначеної кватири.
21.01.2003 року голова правління ВАТ «Керчбуд» видав відповідачці ордер на квартиру, яка перебуває у приватній власності, чим були порушені права позивачок.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 липня 2013 року позов задоволений частково. Визнано недійсним ордер на жиле приміщення № 61, виданий 21.01.2003 року на ім'я ОСОБА_8 на право заняття жилого приміщення жилою площею 19,8 кв.м., загальною площею 19.8 кв.м., яка складається з однієї кімнати у квартирі АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_8 з її неповнолітнім сином з цієї квартири. З ОСОБА_8 на користь позивачок стягнуті судові витрати по 690,00 грн. кожній. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на відсутність її вини у видачі ордера, а тому відповідно до ст. 117 ЖК України вона не може бути виселена без надання іншого жилого приміщення.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивачки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 39,1 кв.м на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.10.1996 року належала ОСОБА_10 (а.с.147).
26.11.1996 року ОСОБА_10 продав вказану квартиру ОСОБА_11 та ОСОБА_12, реєстровий № 8302. У договорі купівлі-продажу вказано, що квартира складається з кімнати 19,9 кв.м., кімнати 10,9 кв.м., кімнати 8,3 кв.м., коридора, санвузла в загальному користуванні; жила площа складає 39,1 кв.м (а.с.4,6).
Цей правочин пройшов державну реєстрацію лише 05.10.2009 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів за № 7793851 (а.с.5).
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частки зазначеної квартири, яку прийняли по ? частці позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.8-11).
Отже, на даний час спірна квартира належить на праві спільної часткової власності позивачці ОСОБА_6 у розмірі ? часток, а її сестрі - позивачці ОСОБА_7 - у розмірі ? частки.
Судом також встановлено, що 21.01.2003 року відповідачка ОСОБА_8 отримала за підписом голови правління ТОВ «Керчбуд» ордер № 61 на право заняття жилого приміщення жилою площею 19,8 кв. м., загальною площею 19,8 кв. м., що є лише однією з кімнат у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.151).
Як вбачається з копії особового рахунку на вказану квартиру НОМЕР_1, на цей час ОСОБА_8 займає всю квартиру. В графі особового рахунку «дані про мешканців» зазначена вона та син. До того ж, в графі «розмір займаної площі» вказано, що квартира складається з двох жилих кімнат та допоміжної площі і має загальну площу 40,5 кв.м (а.с.152).
Згідно з довідкою відділу у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим від 22.02.2011 року у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_8 з 24.01.2003 року та ОСОБА_9 з 17.05.2004 року (а.с.153).
Перевіряючи правомірність видачі відповідачці ордеру на одну жилу кімнату у спірній квартирі, яка за своєю специфікою складається з трьох жилих кімнат та місць загального користування, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що в результаті неправомірних дій відповідачки порушені права позивачок, оскільки на момент видачі їй ордера, до того ж не зрозуміло чому лише на одну кімнату, спірна квартира не була вільною, знаходилася у приватній власності ОСОБА_11 та ОСОБА_6, а не у володінні ВАТ «Керчбуд».
Тому, відповідно до положень ст. 59 ЖК України, якою передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, які не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним ордер на жиле приміщення № 61 від 21.01.2003 року, виданий ОСОБА_8 на жиле приміщення площею 19,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідно з ч.1 ст.117 ЖК України у випадках визнання ордеру на жиле приміщення недійсним в результаті неправомірних дій осіб, які отримали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Встановивши, що ордер було отримано відповідачкою в результаті її неправомірних дій, суд обґрунтовано виселив відповідачку з неповнолітнім сином із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Доводи ОСОБА_8 в апеляційній скарзі про те, що судом не встановлено її неправомірних дій при отриманні ордера, а тому вона не може бути виселена без надання іншого жилого приміщенні не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суперечать дійсним обставинам справи.
Так, ОСОБА_8 вказала, що ще у 1996 році її батько незаконно приватизував спірну квартиру лише на одного себе. Тобто, відповідачці на час оформлення ордеру було відомо, що квартира не є державною власністю і не належить до відомчого жилого фонду, а була приватною власністю її батька ОСОБА_10, якою він розпорядився на свій розсуд, продавши
квартиру за договором купівлі-продажу від 26.11.1996 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 В подальшому ОСОБА_8 не оспорювалося набуте її батьком право приватної власності на спірну квартиру в порядку її приватизації.
З матеріалів прокурорської перевірки № 47 пр-11 за фактом видачі посадовими особами ВАТ «Керчбуд» ордеру № 61 від 21.01.2003 року ОСОБА_8 на вселення до квартири АДРЕСА_1 вбачається, що вини посадових осіб ВАТ «Керчбуд» при вирішенні питання про видачу ордера ОСОБА_8 не встановлено. У своїх поясненнях ОСОБА_13, який у 2003-2004 роках працював головою ВАТ «Керчбуд» та підписав ордер № 61 від 21.01.2003 року на ім'я ОСОБА_8, вказав, що ордер було видано на підставі пакету документів, які були надані ОСОБА_8 (а.с.93,94,116-119). За результатами перевірки постановою помічника прокурора м. Керчі від 25.02.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом перевищення влади чи службового положення посадовими особами ВАТ «Керчбуд» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України (а.с.132,14).
Отже, є правомірним висновок суду про те, що неправдиво надані ОСОБА_8 дані призвели до видачі їй оспорюваного ордеру.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає дійсним обставинам справи, є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.