Головуючий суду 1 інстанції - Чуванова А.М.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 416/2817/13-ц

Провадження № 22ц/782/4341/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - судді Масенко Д.Є.,

суддів - Коротких О.Г., Орлова І.В.,

при секретарі - Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВП „шахта імені 19 з'їзду КПРС" ДП „Луганськвугілля" про виплату одноразової допомоги при виході на заслужений відпочинок, -

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ВП „шахта імені 19 з'їзду КПРС" ДП „Луганськвугілля" та просив: зобов'язати відповідача провести розрахунок суми одноразової допомоги і виплатити її на підставі Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, колективного договору між адміністрацією ДВАТ шахти 19 з'їзду КПРС і профспілкою від 17.04.2001 і постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року; моральну шкоду в сумі 3500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21.01.1981 року він був прийнятий на роботу учнем гірничого робочого 3 розряду з повним робочим днем в шахтоуправління ім. 19 з'їзду КПРС об'єднання „Ворошиловградвугілля". 24.03.1981 року йому була присвоєна професія гірничого робочого підземного 3 розряду з повним робочим днем під землею. 10.03.2003 року він був звільнений з шахти на заслужений відпочинок у зв'язку з досягненням відповідного віку. При звільнені з ним не був проведений повний розрахунок, а саме: не була виплачена одноразова допомога при виході на заслужений відпочинок. Позивач зазначив, що йому про даний факт стало відомо у грудні 2012 року, коли 29.12.2003 року був знову прийнятий на роботу, тому він звернувся до керівництва шахти у 2013 році, однак йому було відмовлено з-за відсутності прибутку на підприємстві на момент першого звільнення. Позивач також зазначив, що своєю відмовою відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях.

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ВП „шахта імені 19 з'їзду КПРС" ДП „Луганськвугілля" про виплату одноразової допомоги при виході на заслужений відпочинок було відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з положень ст. 15 Закону України „Про оплату праці" та п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України, Держвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості України, п. 4.5 колективного договору, укладеного між адміністрацією та колективом ДВАТ „шахта імені 19 з'їзду КПРС" ДХК „Луганськвугілля" та з того, що на момент звільнення позивача в березні 2003 року на підприємстві був відсутній прибуток.

З таким висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ст. 95 ЦК України

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 у якості відповідача зазначив відокремлений підрозділ „Шахта імені 19 з'їзду КПРС" ДП „Луганськвугілля".

Судом встановлено, що „Шахта імені 19 з'їзду КПРС" є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Луганськвугілля» і діє на підставі положення про нього, що затверджується підприємством (ДП «Луганськвугілля»), тобто ВП „шахта імені 19 з'їзду КПРС" не має статусу юридичної особи.

Згідно ч.2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Частиною 1 статті 33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача, тобто наведена правова норма унеможливлює залучення судом співвідповідача за власною ініціативою без відповідного клопотання про це позивача.

З огляду на аналіз наведених правових норм та виходячи з обставини справи судова колегія вважає, що позивачем не було притягнуто до участі у справі юридичну особу, які за законом має відповідати за цим позовом, а саме: ДП „Луганськвугілля", що у цьому випадку є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішивши справу по суті, у відсутності належного відповідача, який має відповідати за позовом, припустився порушень процесуального закону, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та надають апеляційній інстанції право вийти за межі доводів апеляційної скарги, відповідно до положень ч.3 ст. 303 ЦПК України.

Доводи апелянта щодо скасування судового рішення та зобов'язання відповідача здійснити виплату одноразової допомоги при виході на заслужений відпочинок, відповідно до положень трудового законодавства України на увагу не заслуговують з огляду на підстави для скасування судового рішення.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року - скасувати.

Ухваливши нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позову за необґрунтованістю.

Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді :