АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 259/3939/13-к Головуючий у 1-ій інстанції: Черткова Н.І.

Номер провадження 11-кп/775/852/13 Доповідач: Демяносов О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Демяносова О.В.

суддів Свіягіної І.М.,

Фоменка О.В.

при секретарі Янчік Є.А.

за участю прокурора Красної К.О.

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050840000119 від 25 листопада 2012 року на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кумурі Ванського району республіки Грузія, грузина, з вищою освітою, розлученого, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в», «г» ст. 1 Закону України «Про амністію», а кримінальне провадження закрите, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду першої інстанції, на початку вересня 2009 року, точна дата і час в ході судового слідства не встановлені, ОСОБА_4 стало відомо про недобудовану будову СТО поблизу Панфіловського моста, що по АДРЕСА_3, так само, дізнавшись, що даний об'єкт не охороняється, у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме шляхом демонтажу викрасти фундаментні блоки даної недобудованої будівлі.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 23.09.2009 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 прибув на автомобілі ГАЗ 2931 до Панфіловського мосту, що по АДРЕСА_3. Так само, до місця скоєнні злочину прибули, попередньо найняті ОСОБА_4 для вчинення злочину: підйомний кран під керуванням водія ОСОБА_5, якого в свої плани викрадення ОСОБА_4 не присвячував і вантажний автомобіль «Вольво» під керуванням водія ОСОБА_6, якого так само в свої плани викрадення ОСОБА_4 не присвячував.

Перебуваючи в зазначеному місці ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, шляхом відгину металевих кріплень вручну і за допомогою підйомного крану під управлінням ОСОБА_5, який не мав наміру на вчинення розкрадання даного майна, добросовісно помиляючись в законності даного діяння, завантажив на вантажний автомобіль «Вольво» під керуванням ОСОБА_6, який так само не мав умислу на вчинення розкрадання даного майна, добросовісно помиляючись в законності даного діяння, демонтовані фундаментні блоки в кількості 53 штуки, недобудованої будівлі СТО, що належить ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_4 з місця скоєнні злочину з викраденим майном зник і розпорядився ним на свій власний розсуд, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_3 на загальну суму 22 217 гривень 60 копійок.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції потерпілим ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Мотивує своє прохання тим, що ухвала суду є незаконною, оскільки, хоч суд і встановив, що у нього було викрадено 53 фундаментальних блоків, але у резолютивній частині ухвалює повернути потерпілому лише 20 блоків. Крім того, діями ОСОБА_7 було заподіяно шкоду у виді руйнування цілісності будови, однак даному факту суд першої інстанції оцінки так і не дав. Також зауважує, що при винесенні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги позов про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, потерпілого ОСОБА_3, який клопотав про задоволення його скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку із незаконністю останньої, обвинуваченого ОСОБА_4, який, у свою чергу просив ухвалу районного суду щодо нього залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3, колегія суддів приходить до висновку, що скарга останнього не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції повинна бути залишена без змін, за наступних підстав:

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у якому він обвинувачується, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними в ухвалі.

Зокрема, вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України підтверджується показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_4, даними ним, як у ході досудового слідства, так і під час судового засідання суду першої інстанції, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які вони давали у судовому засіданні суду першої інстанції.

Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується оголошеними і дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції наступними документами: протоколом огляду місця події від 08 листопада 2009 року (т.1, а.с.4-5); висновком товарознавчої експертизи № 312 від 11 листопада 2009 року (т.1, а.с.146-147); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30 жовтня 2009 року (т.1, а.с.94-99); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30 жовтня 2009 року (т.1, а.с.88-89); путьовим листом водія ОСОБА_6 від 23 вересня 2013, квитанцією про оплату за надані послуги механізмів та рахунком-фактурою від 29 вересня 2009 року (т.1, а.с.124-126), тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, кваліфіковані вірно, оскільки він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п.п. «в», «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року, оскільки на день набрання чинності вказаним раніше Законом України, обвинувачений ОСОБА_4 мав неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно якої він не позбавлений батьківських прав, а також на день набрання чинності Законом України «Про амністію» від 08 липня 2011 року він досяг 60-річного віку.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 стосовно кількості повернених останньому фундаментних блоків, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, за наступних підстав:

Відповідно до постанови в.о. слідчого СВ Куйбишевського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції Папац В.І. від 30 жовтня 2009 року про долучення до справи речових доказів, вилучені за адресою: АДРЕСА_4 під час відтворення обстановки і обставин події 30 жовтня 2009 року фундаментні блоки у кількості 20 (двадцять) штук, долучені до справи за обвинуваченням ОСОБА_4 у якості речових доказів (т.1, а.с.100).

Таким чином, суд першої інстанції своїм рішенням повернув за належністю потерпілому ОСОБА_3 тільки ті речові докази, які були вилучені законним шляхом та долучені до матеріалів кримінального провадження у якості доказів, зокрема фундаменті блоки у кількості 20 штук.

Перевіряючи доводи потерпілого ОСОБА_3 щодо неприйняття до уваги судом першої інстанції заявленого ним позову про відшкодування останньому матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку про неможливість їх задоволення, з огляду на наступне:

Цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді. У випадку закриття кримінального провадження на встановлених кримінальним процесуальним кодексом підставах суддя роз'яснює цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, згідно з ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Даних, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а ухвала Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4 повинна бути залишена без змін

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050840000119 від 25 листопада 2012 року на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2013 року щодо ОСОБА_4, якого звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в», «г» ст. 1 Закону України «Про амністію», а кримінальне провадження закрите, - залишити без змін.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ: