Справа № 542/1305/13-ц
2/542/592/13
РІШЕННЯ
іменем України
01 листопада 2013 року
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – Киричка С.А.
з участю секретаря - Коркішко А.М.
представника позивачів – ОСОБА_1
представника відповідача – ОСОБА_2
представника третьої особи – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», третя особа: відділ Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області про визнання договорів оренди землі недійсними,-
встановив:
Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду у червні 2013 року з позовом до відповідача ТОВ "Сокіл". Просили визнати договори оренди землі недійсними.
В обгрунтування позовів зазначили, що у 2011 році після виготовлення технічної документації та виділення в натурі земельних ділянок вони дізналися про наявність укладених у 2005 році з відповідачем та зареєстрованих договорів оренди належних їм на праві власності земельних ділянок. Зазначені договори не відповідають, на думку позивачів, вимогам законодавства, так як в них відсутні істотні умови, які згідно чинного на момент їх укладення законодавства були обовґязковими та їх відсутність у спірних договорах тягне за собою їх недійсність. Зокрема, спірні договори не підписувалися позивачами; договори оренди земельних ділянок, які належали померлій ОСОБА_8 укладені в 2005 році, а зареєстровані у 2009 році після смерті останньої; обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування коефіцієнта індексації; розмір орендної плати не відповідає вимогам ОСОБА_9 Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008; в договорах не зазначена дата їх укладення; не зазначено умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; не зазначено кадастрові номери та місце розташування земельних ділянок; згідно актів приймання - передачі земельні ділянки передані в оренду в 2005 році, тоді як згідно умов договорів передача ділянок здійснюється у 10-деннний строк з дня реєстрації договорів; відповідачем систематично порушуються умови договорів оренди щодо виплати орендної плати за користування земельними ділянками.
У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що проекти спірних договорів оренди були передані позивачам та підписані ними вдома, після чого вони повернули підписані екземпляри; реєстрація договорів була проведена з значним запізненням у звґязку з численними реорганізаціями органу, який здійснював державну реєстрацію; без підписання та надання акту приймання - передачі неможливо зареєструвати договори оренди землі, тому вони підписувалися у 2005 році; у спірних договорах зазначений строк дії - 10 років, який необхідно обраховувати з дня державної реєстрації; умови щодо передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не були передбачені законодавством на час їх укладання; обчислення розміру орендної плати без урахування індексації визначено за домовленістю сторін; норми ОСОБА_9 Президента України від 19.08.2008 р. №725/2008 носять рекомендаційний характер; у тексті договорів зроблено посилання на державні акти, у яких чітко визначені межі земельної ділянки на місцевості; орендна плата сплачувалася позивачам вчасно, але останнім часом вони відмовляються від її отримання, тому відповідач змушений відправляти грошові кошти поштовими переказами.
Крім вищезазначеного, представник відповідача заявив про застосування позовної давності, мотивуючи тим, що позивачі з 2005 року отримували орендну плату та були обізнані про умови договорів оренди; визначення меж в натурі відбувалося 15 квітня 2010 року з участю представника ТОВ "Сокіл" як орендаря земельних ділянок. До суду позивачі звернулися з пропуском трирічного строку позовної давності, а саме в червні 2013 року, що є підставою для відмови в позові.
Представник третьої особи у судовому засіданні у вирішенні спору покладається на розсуд суду. З приводу державної реєстрації договорів оренди землі пояснив, що вона проводилася філією Державного земельного кадастру України, яка ліквідована, тому на даний час у відділі Держземагенства України зберігаються лише архівні справи.
Заслухавши представників сторін, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки, площею 4,150 га згідно державного акту на право власності на землю, серії ІІ-ПЛ №003307 (т.1.а.с.12,13). Крім того, ОСОБА_4 є власником земельних ділянок, успадкованих після смерті ОСОБА_8 згідно державних актів серії ІІ-ПЛ № 003311 та серії Р2 №602087, площею 4,120 га кожна (т.1 а.с. 22,23).
ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками земельних ділянок згідно державних актів серії ІІ-ПЛ №003309, серії №003306 (т.1.а.с.139,140,205,206) та серії Р3№ 667935 (т.2 а.с.277,278), площею 4,120 га, 4,74 га та 4,120 га відповідно.
Між ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ "Сокіл" укладено в 2005 році договори оренди належних їм на праві власності земельних ділянок без зазначення в текстах договорів числа та місяця укладення договорів (т.1 а.с.14-16, 24-26, 28-30, 141-143, 207-209) (т.2 а.с.282-284).
Відповідно до актів приймання - передачі від 2005 року (без зазначення числа та місяця) всі земельні ділянки передані в оренду ТОВ "Сокіл".
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У судовому засіданні представник позивачів визнав, що всі вищезазначені договори оренди є укладеними позивачами.
Відповідно до пояснень представника позивачів, між ними та ТОВ "Сокіл" була досягнута усна угода щодо використання протягом пґяти років належних їм земельних ділянок. Цим же він пояснив факт отримання орендної плати позивачами до 2010 року, тобто до закінчення обумовленого строку використання їх земельних ділянок. При цьому, згідно наданих пояснень, позивачам не було відомо про державну реєстрацію договорів оренди землі.
Про існування договорів оренди вони дізналися з відповіді ТОВ "Сокіл" від 27.07.2011 року (т.1 а.с.152).
Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 02 жовтня 2013 року) на час виникнення спірних правовідносин був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, яким передбачено, що державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки є певною процедурою, яка займає визначений проміжок часу. Тобто підписання договору оренди та його державна реєстрація можуть не збігатися в часі.
Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати закон, що діяв на час укладення договору, оскільки своїм підписом сторони узгодили істотні умови договору відповідно до закону, чинного на час його підписання.
Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на 01.01.2006 року) істотними умовами договору оренди землі є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
строк дії договору оренди;
орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
умови збереження стану об'єкта оренди;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін;
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Виходячи із змісту спірних договорів оренди землі, доводи позивачів щодо відсутності умов індексації орендної плати є необґрунтованими, так як п.10 договорів передбачає обчислення орендної плати без індексації. Розмір орендної плати, в тому числі її індексації може бути переглянутий сторонами за погодженням, а у випадку спору - в судовому порядку.
ОСОБА_9 Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" носять рекомендаційний характер, тому невідповідність розміру орендної плати визначеної договорами тій, яка визначена ОСОБА_9 не може тягнути за собою їх недійсність. Судом також враховується, що спірні договори підписані до набрання чинності зазначеним нормативним актом.
Дата підписання договору за змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" не є істотною умовою, тому її відсутність не тягне за собою недійсність договору. Строк дії договорів визначений у п.8 договорі та складає 10 років.
Об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) визначений п.2 договорів оренди, шляхом зазначення серій, номерів державних актів, які містять плани зовнішніх меж земельних ділянок, тобто дають можливість ідентифікувати земельні ділянки на місцевості. Зазначена правова позиція підтверджується практикою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ (ухвала від 27 лютого 2013 року).
Вимоги щодо зазначення в договорах оренди як істотних умов кадастрових номерів та умов передачі у заставу, внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, не були передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі" на час їх підписання, тому є необґрунтованими.
У частині порушення умов договору щодо передачі земельної ділянки орендарю протягом 10 днів після державної реєстрації за актом приймання-передачі судом враховується, що зазначені акти підписані сторонами та їх оригінали надані представником відділу Держземагенства в Новосанжарському районі як додатки до зареєстрованих договорів, які знаходилися в матеріалах реєстраційних справ, що підтверджує заперечення відповідача в частині неможливості проведення державної реєстрації договорів без підписання актів.
Стягнення заборгованості у зв’язку з порушенням строків виплати орендної плати є предметом окремого позову та не може бути підставою для визнання договорів оренди недійсними.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачами підстав для визнання договорів оренди недійсними.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачами, стягненню з відповідача згідно ст. 88 ЦПК України не підлягають .
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», третя особа: відділ Держземагентства у Новосанжарському районі Полтавської області про визнання договорів оренди землі недійсними – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис)
Відповідає оригіналу
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_10