Справа № 762/2383/13-ц           РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне повний текст)

06 листопада 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Албовій І.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом, яким просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою, АДРЕСА_1 Вимоги мотивовані тим, що спірне житло належить на праві власності позивачам, відповідачі не проживають у ньому понад рік, утриманням житла не займаються, речей у ньому не тримають.

У судовому засіданні позивачі наполягали на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3, яка також є законним представником ОСОБА_4, повідомлена в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України не явилась, а тому суд, відповідно до вимог ст.224 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивачі не заперечували проти такого вирішення справи.

Третя особа, сповіщена належним чином, представника до суду не направила, правову позицію з предмету спору суду не надала, проте, наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін суд визнає достатніми, щоб розглянути справу без участі представника наведеної особи.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, покази свідків, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

          На підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 червня 2002 року, виданого управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, та згідно повідомлення Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради від 16 серпня 2002 року №1603, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с.7, 13).

          Згідно довідки Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №12» Севастопольської міської ради від 05.07.2013 року №1141, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані наймач ОСОБА_2 та члени його сім’ї, дружина ОСОБА_1, донька ОСОБА_3, онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.6).

          Актом, затвердженим директором Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №12» Севастопольської міської ради від 05.07.2013 року підтверджений факт не проживання у спірному житлі відповідачів (а.с.5).

          Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, сусідка позивачів показала, що відповідач ОСОБА_3 разом з донькою ОСОБА_4 30 липня 2012 року виїхала з квартири позивачів, та своїх речей у спірній квартирі не тримає. Ці відомості їй відомі, оскільки вона часто буває у гостях в квартирі позивачів.

          Свідок ОСОБА_6, сусід позивачів показав, що відповідач ОСОБА_3, яка проживала в квартирі позивачів, у літку 2012 року виїхала з квартири та по цей час там не проживає.

          Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, а за ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідачі понад один рік не користується житлом, власниками якого є позивачі, та суду не надано відомостей щодо перешкоджання відповідачам у користуванні спірним житлом, слід прийти до висновку, що вони втратили право користування цим житлом, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1, як платника судових витрат, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114грн. 70коп. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житлом, квартирою №8 у будинку №37 по вулиці Крестовського у місті Севастополі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114грн. 70коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Головуючий у справі ОСОБА_7