Справа № 762/2366/13-ц                                                                                           

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне повний текст)

06 листопада 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя

під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Албовій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України у місті Севастополі про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати відповідач таким, що втратив право користування жилим будинком №61 по вулиці Каліча у місті Севастополі; зобов’язати Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України у місті Севастополі зняти з реєстраційного обліку відповідача за адресою спірного житла. Вимоги мотивовані тим, що спірне житло належить на праві власності позивачу, відповідач не проживає у ньому понад рік, утриманням житла не займається, своїх речей у ньому не тримає.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що відповідач, її донька, з 1994 року виїхала зі спірного житла на навчання у Миколаїв. До кінця 2008 року відповідач навідувалась до позивача, після чого спілкування з ними перервалось, на цей час донька проживає разом з чоловіком у місті Севастополі.

В судове засідання відповідач, повідомлена в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України не явилась, а тому суд, відповідно до вимог ст.224 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Третя особа, сповіщена належним чином, представника до суду не направила, правову позицію з предмету спору суду не надала, проте, наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін суд визнає достатніми, щоб розглянути справу без участі представника наведеної особи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, покази свідків, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

          На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 серпня 2010 року, посвідченим державним нотаріусом П’ятої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1-1438, та згідно повідомлення Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради від 21 вересня 2010 року №2410, жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Севастополі по вул. Каліча, буд.61 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с.7, 8).

          Як вбачається з наданої суду копії будинкової книги, відповідач зареєстрована у спірному будинку (а.с.6).

          З наданих суду копій платіжних документів вбачається, що комунальні послуги та витрати з утримання спірного будинку несе позивач.

          Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, сусіди позивача, кожен окремо показали, що донька позивача ОСОБА_2 понад п’ять років не з’являється у будинку матері, там не проживає, своїх речей у ньому не тримає.

          Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, а за ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки, як встановлено в судовому засіданні, відповідач понад один рік не користується житлом, власниками якого є позивач, та суду не надано відомостей щодо перешкоджання відповідачеві у користуванні спірним житлом, слід прийти до висновку, що вона втратила право користування цим житлом, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про покладення обов’язку на третю особу зняти відповідача з реєстраційного обліку за адресою: будинок №61 по вулиці Каліча у місті Севастополі, то вони, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки покладення певного обов’язку на сторону у справі, яка не є відповідачем, неможливо.

У той же час за змістом ст.7 ЗУ від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

У зв’язку з тим, що зазначений ОСОБА_5 є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення його ст.7 підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм житловим приміщенням, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши одночасно одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання відповідача буде можливе за умови набрання законної сили рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, або за умови розгляду судом вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації відповідача за адресою цього житла, проте, таких самостійних вимог позивач не заявляв.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати судовий збір у розмірі 114грн. 70коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим будинком №61 по вулиці Каліча у місті Севастополі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114грн. 70коп.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Головуючий у справі ОСОБА_7