Справа № 146/1606/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "06" листопада 2013 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

при секретарі Самар Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 13.08.2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено два договори позики, згідно з яким він передав відповідачу першого разу 5 000 грн., другого – 10 000 грн., про що остання власноручно склала розписки і зобов»язалася повернути борг до 31.12.2012 року. Крім цього за останнім договором позики відповідач ОСОБА_2 зобов»язалася сплачувати проценти за користування позикою щомісячно по 200 грн. до десятого числа наступного місяця. Однак, хоча визначені у письмових розписках відповідача строки повернення позики минули, вона позичених грошей не повернув. Так як відповідач зобов’язання щодо повернення боргу не виконує, позивач за захистом своїх прав вимушений звернутися до суду, який просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 17, 600 грн., з яких 15 000 основного боргу, 2 600 грн. проценти від простроченої суми за користування позикою.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутність, оскільки є інвалідом першої групи, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась», про час і місце розгляду справи була повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

          Так як відповідач, який належним чином повідомлений і від якої не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності в судове засідання не з’явився, суд уважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи,оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться – до початку розгляду справи по суті.

          Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

          Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позивальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється догором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Окрім того, у своєму правовому висновку від 18.09.2013 р. який є обов’язковим у вирішені даного спору, ВСУ вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Як вбачається зі змісту розписок, наданих ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог, 13.08.2012 року ОСОБА_2 отримала від позивача перший раз 5 000 грн., другий – 10 000 грн., які зобов"язувалася повернути в строк до 31.12.2012 року (а.с. 7).

Крім того, відповідач ОСОБА_2 зобов»язалася сплачувати проценти за користування позикою щомісячно по 200 грн. до десятого числа наступного місяця.

Однак, як встановлено судом, ні кошти ні відсотки за користування ними відповідач не сплатила.

У ч.1 ст. 1050 ЦК України вказано, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі підлягають віднесенню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 27,57, 60, 88, 212-215 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовольнити.                                                                                           Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн. заборгованості за договорами позики, а також проценти в розмірі 2 600 грн., а всього 17 600 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 229,40 грн. судового збору в дохід держави.                                                                                                                                    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня.

Суддя: