Справа № 22ц-515-2008 р.                                                     Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 32                                                                            Резнік Ю.В.

Доповідач   в   апеляційній інстанції

Магда Л.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                    Магди Л.Ф.

суддів                                Трюхана Г.М.  Бабенка В.М.

при секретарі        Макарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою,  що втратила право користування житловою площею квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1,  третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Маньпромжитлобуд-2",  про визнання таким,  що втратив право користування квартирою,  вивчивши матеріали справи, -

встановила:

ОСОБА_1 3 травня 2007 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою,  що втратила право користування житловою площею квартири. ОСОБА_2  подала зустрічний позов до ОСОБА_1,  третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Маньпромжитлобуд-2",  про визнання таким,  що втратив право користування квартирою.

Позивач мотивував свої вимоги тим,  що 15 вересня 1998 р. на склад сім'ї з двох осіб (він та відповідачка) йому було надано кімнату АДРЕСА_1. В квітні 2004 р. їх сім'я розпалася і,  зважаючи на те,  що спільне проживання в цій кімнаті було неможливим,  він уступив її відповідачці. Однак остання з серпня 2006 р. в кімнаті не проживає,  вибула на інше місце проживання в с. Родниківку Уманського району,  де створила нову сім'ю,  народила дитину. Проте,  коли позивачу стало відомо про вказані обставини  і  він хотів повернутися  в спірну кімнату,   виявилося,   що  в ній

проживають сторонні особи,  яким відповідачка здала кімнату в піднайом.  Тому позивач просив суд визнати ОСОБА_2  такою,  що втратила право на проживання в кімнаті АДРЕСА_1 з підстав,  передбачених  ст.  107 ЖК України.

В обґрунтування зустрічного позову відповідачка посилалася на те,  що сім'я сторін розпалася з вини позивача,  який зраджував її,  мав іншу жінку,  в якої народилася від нього дитина. З 2004 р. ОСОБА_1 залишив сім'ю,  забрав свої речі і пішов проживати до нової дружини. 1 березня 2006 р. шлюб сторін було розірвано. Відповідачка в свою чергу в 2006 р. створила нову сім'ю,  завагітніла,  її вагітність протікала з ускладненнями стану здоров'я,  вона не могла підніматися на 7 поверх,  де розташована спірна кімната,  бо ліфт не працював,  тому тимчасово,  з дозволу коменданта гуртожитку,  на протязі останніх місяців вагітності та після народження 16 березня 2007 р. дитини проживала в с Родниківка Уманського району в будинку своїх знайомих,  які допомагали їй доглядати за дитиною. Проте весь час сплачувала комунальні платежі. Вважає,  що саме позивач втратив право на проживанні в спірній кімнаті.

Рішенням Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено,  зустрічний позов ОСОБА_2  задоволений,  визнано ОСОБА_1 таким,  що втратив право на проживання в кімнаті АДРЕСА_1,  стягнуто з позивача на користь відповідачки 15 грн. судових витрат по справі.

Не погоджуючись з рішенням суду,  позивач подав апеляційну скаргу,  в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті його вимог,  посилаючись на те,  що суд неповно дослідив докази по справі,  невірно застосував норми матеріального права,  дав неналежну оцінку зібраним у справі доказам.

Сторони в судове засідання не з'явилися,  хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи,  про що свідчать поштові повідомлення про вручення повісток,  ОСОБА_2  просила апеляційний суд розглядати справу без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів приходить до висновку про те,  що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Судом в ході розгляду справи встановлено,  що кімната АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_1 на склад сім'ї з двох осіб,  включаючи ОСОБА_2 в 1998 р. В 2004 р. році їх сім'я розпалася і з цього часу позивач в кімнаті не проживає. Відповідачка проживає в спірній кімнаті з малолітньою дочкою,  з нею 1 серпня 2005 р. укладено договір найму строком на 42 місяці,  заборгованості по оплаті житла та комунальних платежів вона не має.

Доводи позивача про те,  що відповідачка вибула на інше постійне місце проживання,  що являється підставою для визнання її такою,  що втратила право на проживання в кімнаті за  ст.  107 ЖК України,  перевірялись судом,  проте не знайшли свого підтвердження. Відповідачка дійсно за станом здоров'я,  в період своєї вагітності та пологів тимчасово не проживала в кімнаті з дозволу наймодавця житла,  однак не втратила права на проживання в кімнаті з зазначених позивачем підстав. Тому суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про втрату відповідачкою права на проживання в кімнаті АДРЕСА_1.

На законних підставах суд задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2  про втрату позивачем права на проживання в спірній кімнаті з підстав,  передбачених  ст.  71 ЖК України,  зважаючи на те,  що судом було встановлено,  що позивач не проживає в цій кімнаті з 2004 р. без поважних причин,  що підтверджується зібраними у справі доказами,  зокрема поясненнями допитаних судом свідків.

Доводи апелянта про те,  що будинок по АДРЕСА_1,  в якому знаходиться спірне житло,  не являється гуртожитком спростовуються наявними в матеріалах справи доказами,  зокрема довідкою ТОВ «Уманьпромжитлобуд-2» від 26 жовтня 2007 p.,  з якої вбачається,  що вказаний будинок перебуває на балансі товариства як гуртожиток. З матеріалів справи також видно,  що незважаючи на рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 11 квітня 2002 р. про надання зазначеному будинку статусу будинку для малосімейних,  в комунальну власність міста він переданий не був,  що підтверджується листом начальника Представництва Фонду державного майна України в м.  Умань від 5 червня 2006 р. (а. с 130).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те,  що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і наведені в апеляційний скарзі доводи висновки суду не спростовують.

А тому керуючись  ст.  ст.  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала судової палати набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення.