Головуючий суду 1 інстанції - Новосьолова Г.М.
Доповідач - Масенко Д.Є.
Справа № 427/2853/13-ц
Провадження № 22ц/782/3574/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - судді Масенко Д.Є.,
суддів - Коротких О.Г., Орлова І.В.,
при секретарі - Скоробогатовій Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради Луганської області та Комунального закладу Свердловська міська дитяча лікарня на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 25 липня 2013 року у цивільній справі за позовом Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради Луганської області, Комунального закладу Свердловська міська дитяча лікарня до ОСОБА_3 про компенсацію витрат на проходження інтернатури, -
встановила:
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 25 липня 2013 року у задоволенні позову Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради Луганської області, Комунального закладу Свердловська міська дитяча лікарня до ОСОБА_3 про компенсацію витрат на проходження інтернатури було відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивачів Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради Луганської області та Комунального закладу Свердловська міська дитяча лікарня - Алексєєва М.А. звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивачів 39 546,91 грн. та судові витрати.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції зазначені вимоги закону у повному обсязі виконано.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно направлення на роботу Міністерства охорони здоров'я України від 15 березня 2010р., відповідача, випускника Луганського державного медичного університету ОСОБА_2, було направлено в розпорядження ГУОЗ Луганської ОДА, Луганська обл., м. Свердловськ, міська дитяча лікарня (а.с. 7).
Відповідно до наказу начальника Головного управління охорони здоров'я Луганської облдержадміністрації № 702-к від 02.07.2010р. «Про зарахування випускників вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації, що навчалися за державним замовленням, на посади лікарів-інтернів на 2010-2011 навчальний рік», та списку випускників вищих медичних навчальних закладів (додаток до наказу №702-к для проходження інтернатури за спеціальністю «Педіатрія» в КЗ Свердловська міська дитяча лікарня був направлений ОСОБА_3 Термін проходження інтернатури - один рік (а.с.15-18).
Наказом по Свердловській міській дитячій лікарні від 02.08.2010р. № 99 відповідач ОСОБА_3 був зарахований в Свердловську міську дитячу лікарню для проходження інтернатури по педіатрії з 02.08.2010 року (а.с.8) .
Згідно з наказом начальника Головного управління охорони здоров'я Луганської облдержадміністрації № 700 -к від 04.07.2011р. «Про зарахування випускників вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації, що навчалися за державним замовленням, на посади лікарів-інтернів на 2011-2012 навчальний рік», для проходження 2 року інтернатури за спеціальністю «Педіатрія» у КЗ Свердловська міська дитяча лікарня був направлений відповідач ОСОБА_3 терміном ще на один рік. (а.с.19-22).
Згідно виписки з наказу № 95 ОСОБА_3 був зарахований до штату Свердловської міської дитячої лікарні на посаду дільничного лікаря-педіатра пед. групи №2 з 01.08.2012 року, оклад : 1460 + 10% за дільничність з 01.09.2012 р.(а.с.10).
Згідно виписки з наказу № 47 від 12.03.2013 р. ОСОБА_3 дільничий лікар- педіатр педіатричної групи № 2 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 15.02.2013 року. (а.с.11).
Відповідно до розрахунку нарахованої заробітної плати лікарю-інтерну ОСОБА_3 за 2010р.-2011р.-2012р. Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради (Головний розпорядник коштів) та Свердловська міська дитяча лікарня (одержувач коштів) понесли витрати на оплату роботи відповідача за час проходження інтернатури у розмірі 39546,91 грн.(а.с.6).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367, був розроблений на виконання Указу Президента України від 23.01.1996 року №77 Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року №992 та Закону України „Про освіту" від 23.05.1991 року, визначено, що державними замовниками на підготовку фахівців з вищою освітою і відповідно розпорядниками бюджетних коштів є міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, обласні, Київська та Севастопольська міські санепідемстанції, обласні, Київська та Севастопольська структурні міські підрозділи Фармація, на яких покладено контроль за виконанням державного замовлення.
На Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій покладено обов'язок доведення державного замовлення до відому підпорядкованих їм безпосередньо вищих закладів освіти виконавців державного замовлення.
Згідно ч. 1 абзацу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про вищу освіту», закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить Закону, а норми Закону України Про освіту від 23.05.1991 року, Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.1998 року за №246/2686, прийнято до набрання чинності Законом України „Про вищу освіту" від 17.01.2002 року, який є спеціальним Законом і суперечать його нормам, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача, як випускника вищого навчального закладу, затрачених державою коштів на підготовку фахівця з вищою освітою.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що ні Закон (стаття 56), ні Кодекс законів про працю України (стаття 197) не містять умов про обов'язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до загального фонду державного бюджету вартості навчання, компенсування замовникові витрат у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови його без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільненням за власним бажанням протягом трьох років.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази та правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до ОСОБА_3 про стягнення витрат на оплату праці за час проходження ним інтернатури, однак не з тих підстав.
Так, з матеріалів справи та тексту позовної заяви вбачається, що позивачі звернулись до суду та просили стягнути з відповідача витрати, які виплачені йому за час проходження інтернатури, саме у вигляді заробітної плати. Докази, які позивач надав суду на підтвердження своїх позовних вимог, також стосуються виплат відповідачці у вигляді заробітної плати.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Заробітна плата згідно ст. 94 КЗпП України є винагородою, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Можливість стягнення виплаченої працівникові заробітної плати визначена законодавством.
Зокрема ст. 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Ст. 25 Закону України „Про оплату праці" передбачена заборона будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.
Крім того, згідно п.14 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996р. „Про порядок працевлаштування випускників вищих учбових закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням ", у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник дійсно зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Однак, згідно п. 2.2 Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними закладами, затвердженого наказом МОН України, Мінекономіки і Міністерства фінансів України від 23.07.2010р. № 736/902/758 складовими вартості платних освітніх послуг є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи положення наведених правових норм, вбачається, що законодавством передбачена можливість відшкодування витрат понесених стороною угоди в зв'язку з безпосереднім навчанням спеціаліста, але до цих витрат не відноситься оплата праці самого спеціаліста, так як наряду з процесом навчання під час інтернатури інтерн виконує і обов'язки, покладені на нього трудовим договором, за що і отримує заробітну плату.
Доводи апеляційної скарги щодо не прийняття судом до уваги положень п.14 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996р. „Про порядок працевлаштування випускників вищих учбових закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням " та те що вони в даному випадку виступають в якості замовника не заслуговують на увагу, оскільки витрати на оплату праці самого спеціаліста не відноситься до витрат передбачених п.14 постанови КМУ № 992 від 22.08.1996р. „Про порядок працевлаштування випускників вищих учбових закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням ".
З огляду на викладене не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи інші доводи апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Колегія суддів керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради Луганської області та Комунального закладу Свердловська міська дитяча лікарня - відхилити.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 25 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: