УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1156/13Головуючий суду першої інстанції:Цветков О.Я.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"30" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого судді:Притуленко О.В.,
суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,
при секретарі:Мартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору застави недійсним, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просив визнати недійсним договір застави рухомого майна від 07 серпня 2007 року НОМЕР_2, згідно якого в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № 145-07 М, переданий належний йому транспортний засіб - вантажний самоскид марки Урал, 1989 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вимоги позову мотивував тим, що вказаний договір з відповідачем він не укладав, зазначений транспортний засіб в заставу ПАТ КБ «ПриватБанк» не передавав, проте, на підставі вказаного договору 19 вересня 2012 року належний йому транспортний засіб було включено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Посилаючись на те, що про існування вказаного договору йому стало відомо лише у 2012 році, просив суд про задоволення позову на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений. Суд вирішив: визнати недійсним договір застави рухомого майна - транспортного засобу марки Урал 5557, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 07 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 за номером НОМЕР_2. Одночасно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вказує на те, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки його прийнято лише на підставі висновку почеркознавчої експертизи, який є неналежним та недостатнім доказом по справі.
Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є правомірна, не заборонена законом дія, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 цього Кодексу, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтями 203, 207 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 щодо визнання недійсним укладеного Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» договору застави рухомого майна - вантажного самоскиду марки Урал, 1989 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з того, що цей договір підписано не ОСОБА_6, а іншою особою, тобто не підписаний стороною, що вказана в договорі.
Такого висновку суд дійшов на підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи №560 від 22 травня 2013 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Згідно вказаного висновку у наданих відповідачем документах - договорі застави рухомого майна від 07.08.2007 року № 145-07 Д32 транспортного засобу Урал 5557, 1989 року випуску, у заяві про укладення договору страхування вказаного транспортного засобу та в акті узгодження договірної вартості предмету застави - транспортного засобу ЗИЛ 133ГЯ, 1983 року випуску та Урал 5557, 1989 року випуску, підписи від імені ОСОБА_6 виконано не ОСОБА_6, а іншою особою.
Оскаржуючи вказане рішення, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що вказаний висновок експертизи є неналежним доказом по справі, оскільки не відповідає положенням Інструкції про призначення та проведення судових та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 965/5; повноваження та їх обсяг експерта у висновку не зазначені.
Вказаний довід апелянта не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення, оскільки висновок судово-почеркознавчої експертизи №560 від 22 травня 2013 року відповідає вимогам пункту 4.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 144/5 від 30.12.2004, № 59/5 від 10.06.2005, № 126/5 від 29.12.2006, № 1198/5 від 15.07.2008, № 965/5 від 01.06.2009, № 1950/5 від 26.12.2012, який передбачає реквізити, які підлягають обов'язковому зазначенню у висновку експерта. У переліку цих реквізитів необхідність визначення повноважень експерта та їх обсягу не передбачена.
Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються зокрема й на підставі висновків експерта.
Враховуючи те, що питання належності підпису певній особі потребує спеціальних знань, згідно вимог ст.ст. 66, 143, 147 ЦПК України, висновок почеркознавчої експертизи є вирішальним доказом у вказаній справі.
З огляду на наведене, доводи апелянта про недостатність доказів та їх неналежну оцінку є неспроможними та не заслуговують уваги.
Оскільки оспорюваний договір укладено всупереч загальним вимогам, що встановлені для чинності правочину, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов ОСОБА_6
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. І.В. Кустова