П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 03.11.2008 р.                                                                                                     № 5/32 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Кочана В.М.,

секретаря судового засідання Стріхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в м. Києві та Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві з вимогами про визнання незаконними дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що після закінчення навчання у Київському національному університеті внутрішніх справ в серпні 2005 року його було прийнято на службу у Головне управління МВС України в м. Києві та працював на посаді оперуповноваженого відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпровського районного управління.

Наказом № 310/о/с від 31.05.2007р. його було звільнено у зв'язку з порушенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

В день звільнення він довідався про існування наказів № 235 від 05.10.2006р. та № 489 від 06.11.2006р. про оголошення доган.

Таке звільнення позивач вважає незаконним і необґрунтованим, оскільки дисциплінарних проступків не вчиняв, прогулу не допускав.

Для захисту своїх трудових  прав та інтересів позивач неодноразово звертався до суду.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили.

Разом з тим, відповідачі в судовому засіданні наполягали на відмові у позові з причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом лише 17.10.2007р., через 5 місяців після звільнення, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 у серпні 2005 року   працював на посаді оперуповноваженого відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпровського районного управління.

Наказами № 235 від 05.10.2006р. та № 489 від 06.11.2006р. позивачу було оголошено догани.

Наказом 308 о/с від 30.05.2007р. ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарного проступку, що виявився у невиході на службу без поважних причин з 27.03.2007р. по дату звільнення.

Наказом № 310/о/с від 31.05.2007р. позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за порушення дисципліни згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що після звільнення зі служби позивач звертався до суду з позовними заявами на захист своїх прав.

Такі позовні заяви від 15.06.2007р., 02.07.2007р., 04.09.2007р., 14.09.2007р. були повернуті позивачу ухвалами суду загальної юрисдикції. Дані ухвали не були оскаржені позивачем.

З адміністративним позовом, який прийнятий до розгляду, позивач звернувся 17.10.2007р., тобто через 5 місяців після звільнення наказом № 310/0/с від 31.05.2008р.

З пояснень позивача в судовому засіданні слідує, що ухвали про повернення позовних заяв він не оскаржував, хоча про їх існування був повідомлений після їх винесення.

Позивач з клопотанням про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з вимогами про поновлення на роботі не звертався.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України встановлено місячний строк для звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду  є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                                          Кочан В.М.