Справа №:124/3447/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.

№ провадження:22-ц/190/4954/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання майна сумісною власністю та визнання права власності на його частку у порядку спадкування; зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

22 квітня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_8 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання майна сумісною власністю та визнання права власності на його частку у порядку спадкування. Вимоги мотивовані тим, що рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.04.2013 року був встановлений факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, в період з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з тим, вимоги ОСОБА_6 про встановлення факту виникнення у ОСОБА_9 за період життя права власності на ? частку домоволодіння АДРЕСА_2 не були задоволені, у зв'язку з тим, що діючим законодавством не передбачена можливість такого судового захисту цивільних прав як встановлення факту виникнення у померлої за період життя права власності на частку домоволодіння. Вважають, що в них виникло право на отримання у власність у порядку спадкування частки будинку по 1/6 частці на кожного, із розрахунку, що після смерті матері залишалася ? частка житлового будинку, оскільки дітей в неї на момент смерті було троє: ОСОБА_8, ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_10 Просили визнати майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 із надвірними спорудами та земельну ділянку, на якій розташований будинок, спільним майном ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Визнати за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_2 із спорудами та на 1/6 частку земельної ділянки, на якій розташований будинок. Визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_2 із спорудами та на 1/6 частку земельної ділянки, на якій розташований будинок.

17 травня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина, однак позивачі за первісним позовом не здійснили жодної із передбачених законом дій щодо прийняття спадщини після смерті матері. На момент відкриття спадщини ніхто з них не проживав разом із спадкодавцем, тому вважає, що ніякого відношення до спадщини вони не мають. Просив встановити факт постійного не проживання відповідачів сумісно із спадкодавцем ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент відкриття спадщини.

Ухвалою Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа - Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання майна сумісною власністю та визнання права власності на його частку у порядку спадкування залишені без розгляду.

Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання майна сумісною власністю та визнання права власності на його частку у порядку спадкування відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, а саме: позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання майна у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 з господарськими побудовами та земельною ділянкою, на якій розташований будинок, спільним майном ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та визнання за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/6 частку земельної ділянки, на якій розташований будинок задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6, а в іншій частині та з інших підстав рішення суду першої інстанції ані апелянтом, ані іншими учасниками процесу не оскаржено, колегія суддів з інших підстав законність та обґрунтованість цього рішення не перевіряє та не аналізує.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11, відповідача ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених нею позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції припустився суттєвих порушень норм процесуального права, неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що тягне за собою часткового скасування судового рішення з ухваленням в цій частині нового, відповідно до приписів статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

При апеляційному перегляді встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_9 (аркуші справи 6,8).

В період 2001 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до моменту смерті, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без шлюбу. Зазначений факт був встановлений рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.04.2013 року, яке набуло чинності (аркуш справи 14-16).

Відповідно до приписів частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, висновки суду першої інстанції, що викладені у рішенні від 02.04.2013 року, є преюдеційними й додатковому доказуванню не підлягають.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, на підставі якої заявлено позов і вирішено спір судом, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, яке придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Отже, законодавець передбачив можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю, при цьому їх частку у власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що в період спільного проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а саме - 22 грудня 2004 року, був придбаний будинок АДРЕСА_2 з оформленням права власності на ім'я ОСОБА_7 (аркуші справи 11-13). Після придбання спірного будинку сторони в нього вселилися, зареєструвалися за цією адресою й проживали у цьому будинку однією сім'єю.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_12 стосовно того, що домоволодіння АДРЕСА_2 придбано ОСОБА_7 та його матір'ю за особисті гроші, які отримані ними від продажу квартири АДРЕСА_1 та ? частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірні об'єкти були відчуженні ОСОБА_7 та його матір'ю ОСОБА_13 третім особам на підставі договорів дарування (аркуші справи 48-49), тобто безоплатно. Більш того, сторони за договорами дарування зазначили, що підписані ними договори дарування не прикривають інших угод, не носять характеру удаваних правочинів, відповідають їх намірам тощо (аркуші справи 48-49). Інших доказів придбання спірного домоволодіння з господарськими спорудами виключено за гроші ОСОБА_7 матеріали справи не містять, не надано таких належних та допустимих доказів відповідачем ОСОБА_7 й апеляційній інстанції.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що спірне домоволодіння, яке придбане ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в період спільного проживання однією сім'єю, є їх спільною сумісною власністю, а тому вимоги ОСОБА_6 в частині визнання майна у вигляді жилого будинку АДРЕСА_2 із надвірними (господарськими) спорудами - спільним майном ОСОБА_9 та ОСОБА_7, є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла.

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 2).

Приписами статті 1223 Цивільного кодексу України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина 1). У разі відсутності заповіту… право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу (частина 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина 3).

Як зазначалося вище, на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_7, належало домоволодіння АДРЕСА_2 тобто на момент смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина у вигляді ? частки зазначеного майна. З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_9 залишилося троє дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_10 (спільна дитина ОСОБА_9 та ОСОБА_7), які є спадкоємцями першої черги (стаття 1261 Цивільного кодексу України).

З лютого 2005 року у спірному будинку була зареєстрована та проживала позивачка ОСОБА_14, що підтверджено відповідними даними її паспорта (аркуш справи 6 зворот). Доводи ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 не проживала, а лише була зареєстрована на спірною адресою, а тому не має право на спадкове майно спростовуються матеріалами справи. Так, з матеріалах справи мається рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року, яким було змінено рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2013 року (аркуші справи 14-16) по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_7, й ОСОБА_6 була визнана такою, що втратила права проживання за адресою: АДРЕСА_2, лише починаючи з серпня 2011 року (аркуші справи 72-73), тобто після смерті матері ОСОБА_9 Зазначене рішення апеляційної інстанції набуло чинності, тобто відповідно до приписів частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України є преюдеційними .

Таким чином, на час відкриття спадщини - смерті ОСОБА_9, її донька - позивачка по справі ОСОБА_6, була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_2, тобто відповідно до приписів частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України фактично прийняла спадщину, що є підставою для визнання за нею права власності на частку спадкового майна.

Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з наведених приписів закону колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позички ОСОБА_6 в межах заявлених нею вимог, а саме визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_9 у вигляді 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_2

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_6 щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,0453 га, що розташована на землях Сімферопольської міської ради за адресою: АДРЕСА_2, була придбана ОСОБА_7 у ОСОБА_15 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2004 року (аркуші справи 45-46). З його тексту вбачається, що зазначений договір підлягає реєстрації в управлінні по земельним ресурсам Сімферопольського міськвиконкому. Проте до тепер, зазначений договір в установленому договором та законом порядку не зареєстрований, державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_7 не отримано, а тому зазначене майно у вигляді земельної ділянки за вищевказаною адресою, не може бути включено до спадкової маси.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечення ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_12 стосовно заявлених ОСОБА_6 позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та наданим доказам, зводяться до особистого тлумачення ними норм права, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Проаналізувавши вищенаведене, судова колегія повно з'ясувавши обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України дійшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Як вже зазначалося вище, оскільки рішення суду першої інстанції було оскаржено лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, з інших підстав та в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційною інстанцією не аналізувалося та не перевірялося.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до приписів частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 229 (Двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Керуючись статтями 88, 303-305, 307, 309, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання майна сумісною власністю та визнання за нею права власності на 1/6 частку домоволодіння та 1/6 частку земельної ділянки - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Четверта сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання майна сумісною власністю та визнання права власності на 1/6 частку домоволодіння та 1/6 частку земельної ділянки у порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати майно у вигляді жилого будинку АДРЕСА_2, із надвірними спорудами - спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/6 частку жилого будинку АДРЕСА_2, із надвірними спорудами.

В задоволені решти вимог ОСОБА_6 відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 229 (Двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова