Справа № 138/143/13-к

Провадження №11/772/707/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Рибчинського В.П.

суддів: Лялінаї Л.М., Бурденюка С.І.

прокурора: Янушевича О.Ю.

потерпілої: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

захисника потерпілої адвоката: ОСОБА_4

захисника засудженого адвоката: ОСОБА_5

розглянула 4 вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та апеляцію потерпілої ОСОБА_2 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

гр. України, українця,

освіта середня-спеціальна,

не одруженого, працюючого водієм господарсько-експлуатаційного відділу митного поста «Дністер» Вінницької митниці, раніше не судимого.

Визнано винним та засуджено у вчинені злочину, передбачених ч.1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахується з часу його затримання тобто з 15 листопада 2010 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - утримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на її користь з засудженого ОСОБА_3 26814 грн. 94 коп. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.

Понесені по справі судові витрати за проведення судово-одорологічної експертизи в сумі 257 грн. 76 коп. та судово-дактолоскопічної експертизи в сумі 515 грн. 52 коп. стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при УМВС України у Вінницькій області.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду 12 листопада 2010 року, біля 11 години ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні належного йому гаража АДРЕСА_1 поряд з будинком АДРЕСА_2 в якому він проживає, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив умисне вбивство ОСОБА_6 за наступних обставин.

Так, під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у вказаному гаражі між ними виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_3 умисно руками наніс декілька ударів потерпілому в обличчя та по голові, внаслідок чого ОСОБА_6 упав на підлогу. Після цього ОСОБА_3, будучи обуреним висловлюваннями ОСОБА_6 у його адресу, з метою позбавити останнього життя, наніс ОСОБА_6 кілька ударів ногами по тулубу в область грудної клітини та по верхніх кінцівках, а також підібрав у гаражі обрізок металевої квадратної труби, довжиною біля одного метра, та наніс нею ОСОБА_6 кілька ударів по голові. В подальшому ОСОБА_3, побачивши, що ОСОБА_6 від отриманих ударів втратив свідомість і не чинив будь-якого опору та залишався лежати в непритомному стані на землі, з метою завершення своїх злочинних дій, спрямованих на умисне протиправне позбавлення життя потерпілого, підібрав в гаражі фрагмент мотузки довжиною біля 0.5 метра, кінці якої обмотав на пальці обох рук та накинувши її ОСОБА_6 на шию спереду, застосовуючи фізичну силу, став перетискати мотузкою шию потерпілого, утримуючи в такому положенні останнього протягом кількох секунд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3, згідно висновків судово-медичних експертиз №112/1 від 22.11.2010 року та №30-к від 10.05.2011 року, заподіяв ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження - закриту черепно-мозкову травму, у вигляді забитих ран в скроневій ділянці голови справа, в верхній частині тім'яно-потиличної ділянки зліва, в нижній частині потилиці справа; саден в лобно-скроневій ділянці голови справа (5), крововиливу під оболонки лобної долі правої півкулі головного мозку, лінійного перелому потиличної кістки справа. Також заподіяв закриту тупу травму грудної клітки у вигляді садна на грудній клітці зліва по середньо- ключичній лінії в ділянці 6-го ребра, в лівій ліктьовій ямці, синця по передній поверхні грудної клітки в ділянці грудини дещо зліва, переломів 2, 3 ребер зліва біля грудини, перелому 2 ребра зліва по передньо-підпахвовій лінії, 5-го ребра зліва по середньо-ключичній лінії, 2-го ребра справа по середньо-ключичній лінії, крововиливів в переднє середостіння, розриву навколосерцевої сорочки та лівого шлуночка серця, кровотечі в ліву плевральну порожнину в - кількості 1100 мл, від яких настала смерть ОСОБА_6 Також на шиї потерпілого - садно по передній поверхні у вигляді смуги стиснення шкіри. Вказані ушкодження виникли не менш як від і 6-ти-8-ми разової дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (в ділянку голови - 4, грудної клітки - 2, шиї - 1).

Переконавшись, що ОСОБА_6 не виявляє ознак життя, ОСОБА_3 дістав із салону автомобіля НОМЕР_1, який перебуває у його володінні, задні сидіння, на місце яких помістив труп ОСОБА_6 та залишив в приміщенні гаража.

Наступного дня, 13 листопада 2010 року, біля 09 години ОСОБА_3, з метою приховати тіло потерпілого та сліди злочину, на вказаному автомобілі вивіз труп ОСОБА_6 на територію лісового масиву урочища «Матейківська дача», що між селами Попівці та Хутір Мурашка Барського району, Вінницької області, де залишив його на просіці лісового масиву.

Не погоджуючись з вироком міськрайонного суду прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу проте до початку розгляду справи відкликав апеляцію.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції так, як вважає вирок незаконним через невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого в наслідок своєї м'якості, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, що суд першої інстанції безпідставно визнано пом'якшуючою обставину - часткове визнання вини, оскільки засуджений постійно змінював свої покази, а його позиція в суді могла б лише свідчити про наявність в його діях стану необхідної оборони.

Крім того не погоджується з вироком в частині часткового задоволення цивільного позову, оскільки вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги і те, що ОСОБА_3 частково погасив цивільний позов. Більш того, жодних доказів в підтвердження того, що кошти перераховувались на її ім'я не надано.

Просить вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.05.2013 року, відносно ОСОБА_3 скасувати і узвалити новий вирок, з урахуванням доводів, наведених в апеляційній скарзі.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при розгляді справи були допущені істотні порушення норм кримінально-процесуального закону. Вважає, що його дії невірно кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України, оскільки умислу на спричинення смерті потерпілому не мав.

Зазначає, що його дії слід було кваліфікувати за ст. 118 КК України умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Крім тогою, вказує, що удари наносив захищаючись від дій потерпілого, а саме з метою попередити протиправні дії останнього відносно себе, так як в потерпілого був реальний намір позбавити його життя.

Також зазначає, що судом невірно вирішено питання з цивільним позовом, оскільки суд не врахував його матеріальний стан, та відсутність у нього можливості задовольнити цивільний позов в зазначеному розмірі.

Просить вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17.05.2013 року відносно нього змінити, перекваліфікувати його дії із застосуванням до нього кримінального закону про менш тяжкий злочин передбачений ст. 118 КК України.

Зменшити стягнення сум цивільного позову, а саме матеріальної шкоди до 25000 грн. та моральну шкоду до 50000 грн.

Заслухавши доповідача, прокурора Янушевича О.Ю., який підтримав апеляцію потерпілої, проти задоволення апеляції засудженого заперечив, потерпілу ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію, в задоволенні апеляції засудженого просила відмовити, засудженого ОСОБА_3, який також підтримав свою апеляцію проти задоволення апеляції потерпілої заперечив, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється судом в межах апеляції.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Даний висновок суду першої інстанції ґрунтується на зібраних в установленому законом порядку та належним чином перевірених в судовому засіданні доказах.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, яка підтримана ним та його адвокатом вказує на неправильну кваліфікацію його дій, а саме що його дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а не за ст. 115 ч. 1 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки у нього умислу на вбивство ОСОБА_6 не було. В результаті виниклої сварки між ними в гаражі він перебував у стані необхідної оборони, т.я. він наніс ОСОБА_6 удар, в результаті чого Березенський упав на підлогу гаража, після чого ОСОБА_6 підвівся, взяв в руки кусок металевої труби при цьому сказавши « що ти тепер труп» і він розуміючи що ОСОБА_6 може його вбити, захищаючись вибив трубу у нього з рук, підібрав трубу та ногою наніс удар в грудну клітину. Від отриманого удару ОСОБА_6 упав на підлогу і він трубою почав наносити удари по різних частинах тіла ОСОБА_6.

Доводи ОСОБА_3 колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України підтверджується показами самого засудженого ОСОБА_3, який показав, що після того як ОСОБА_6 втратив свідомість та лежав на підлозі обличчям донизу, він взяв мотузку, обмотав її кінці за пальці обох рук, накинув на шию та стискав її на шиї ОСОБА_6 протягом декількох секунд. Зазначене свідчить про те, що у ОСОБА_3 був умисел направлений на позбавлення життя ОСОБА_6 і хоча смерть наступила не він стискання мотузкою шиї, однак зазначене свідчить що він свій злочинний намір мав бажання довести до кінця.

Посилання ОСОБА_3 на не дослідження судом усіх доказів, які покладені в основу вироку, а саме те, що суд послався на судово-медичні експертизи № 112/1 від 22.11.2010 року та № 30 к від 10.05.2011 року, підтвердивши висновки обвинувачення про те, що смерть ОСОБА_6 настала в результаті черепно-мозкової травми та закритої тупої тупої травми грудної клітини, що є неприпустимим, оскільки відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 30 к від 10.05.2011 року смерть ОСОБА_6 настала лише в результаті закритої тупої травми грудної клітини, а травми голови були нанесені після настання смерті, не має під собою ніякого підгрунття, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи дослідженні висновки медово-медичних експертиз як № 112/1 від 22.11.2010 року так і № 30 к від 10.05.2011 року , та комісія експертів, даючи відповідь у підсумках викладених в висновку експертів № 30 к від 10.05.2011 року на питання № 5, яке поставлено в постанові про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 9.03.2011 року, а саме які тілесні ушкодження заподіяні ОСОБА_6 за життя, а які після смерті, зазначили що виявлені на тілі ОСОБА_6 тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвого походження, на що вказують морфологічні ознаки виявлені при секції трупа (вогнищеві крововиливи в місцях ушкоджень).

Потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції посилається на те, що суд безпідставно визнав пом»якшуючою покарання обставиною те, що на утриманні ОСОБА_3 знаходиться його батько, однак відповідно до ст. 66 ч. 2 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом»якшують і інші обставини, не зазначені в частині першій ст. 66 КК України, що суд першої інстанції і зробив. Також потерпіла вказує, що визнана судом пом»якшуюча обставина як часткове відшкодування заподіяної шкоди безпідставна, оскільки гроші вона не отримала, однак засудженим кошти в сумі 3000 гривень внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Вінницькій області з метою відшкодування матеріальної шкоди, оскільки підсудна відмовилась їх отримувати.

Посилання потерпілої на те, що суд першої інстанції не мав жодних підстав для зменшення покарання, яке було призначено підсудному за попереднім вироком суду першої інстанції, т.я. суд апеляційної інстанція скасував попередній вирок при цьому не зазначивши, що призначене покарання є занадто м»яким або ж занадто суровим, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки попередній вирок скасовано з підстав недотримання правил підсудності.

Суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_3 за ст. 115 ч. 1 КК України у виді 13 років 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ст. 65 КК України призначив покарання у межах , установлених у санкції статті, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що ним скоєно особливо тяжкий злочин проти найціннішого, що є у людини - її життя, взявши до уваги пом»якшуючі покарання обставини призначив покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження ним нових злочинів.

Однак доводи засудженого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 в частині задоволення цивільного позову є частково обґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 334 КПК України 1960 року у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.

Так суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині задоволення матеріальної шкоди безпідставно відмовив в частині відшкодування витрат на поминальні обіди, оскільки відповідно до ст.. 1201 ЦК України витрати понесені на поминальні обіди є витратами на поховання. Крім того безпідставно з документально підтверджених витрат на поховання виключив 3000 гривень, внесених ОСОБА_3 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Вінницькій обл.., оскільки ОСОБА_2 їх не отримала.

Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо цивільного позову не дослідив в повній мірі докази, які б підтверджували чи спростовували заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, а саме в судовому засіданні не досліджений жоден документ який би підтверджував чи спростовував заявлені позовні вимоги, що підтверджується протоколом судового засідання. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду стосовно ОСОБА_3 необхідно змінити, скасувавши його в частині розв'язання цивільного позову та направивши в цій частині для розгляду до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 17 травня 2013 року яким ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі змінити, скасувавши його в частині розв'язання цивільного позову.

Вирок суду в частині цивільного позову направити для розгляду в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суду.

В решті вирок залишити без змін.

Суддя В.П. Рибчинський

З оригіналом вірно: