Справа № 127/4423/13-к

Провадження №11/772/720/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Чезганова А.М.

Доповідач : Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Рибчинського В.П.

суддів: Федчука В.В., Бурденюка С.І.

прокурора: Янушевича О.Ю.

засудженого: ОСОБА_2

захисника засудженого адвоката: ОСОБА_3

потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула 5 вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

гр. України, українця,

освіта середня,

одруженого, непрацюючого,

раніше не судимого.

Визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з моменту його затримання.

Зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання час його знаходження під вартою з 2 квітня 2012 року по 8 листопада включно.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою.

Як вбачається з вироку суду 1 квітня 2012 року, приблизно о 02.30 год., підсудний ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на сходовій площадці при виході із приміщення готелю «Південний Буг», що на площі Жовтневій, 1 в м. Вінниці, разом із двома невстановленими слідством особами, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між останніми та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що переросли у бійку, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, не передбачаючи падіння ОСОБА_6 та отримання ним при падінні тяжкого тілесного ушкодження, хоч міг і повинен був це передбачити, умисно наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_6, втративши рівновагу, упав зі сходів спиною на землю, вдарився головою та втратив свідомість.

Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 1 квітня 2012 року був госпіталізований до МКЛ ШМД м. Вінниці, а ІНФОРМАЦІЯ_2, від отриманих тілесних ушкоджень, не сумісних із життям, помер.

Згідно висновку експерта №254 від 4 травня 2012 року, ОСОБА_6 були причинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, крововилива у вигляді гемарогічного просякнення в потиличній ділянці справа, перелому кісток основи та склепіння черепа, забою головного мозку, крововиливів в лобних ділянках по базальній поверхні, поширеного субарахноїдального крововиливу півкуль головного мозку та мозочка. Смерть ОСОБА_6 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку.

Не погоджуючись з вироком міського суду прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу проте до початку розгляду справи відкликав апеляцію.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 стверджує, що злочин не вчиняв. Вважає, що вирок постановлений незаконно, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема стверджує, що в момент коли був нанесений удар потерпілому ОСОБА_6 від якого останній втратив рівновагу та упав, його біля нього не було, в підтвердження своїх доводів посилається на покази свідка ОСОБА_9 Також зазначає, що неодноразово змінював свої покази з підстав здійснення на нього тиску з боку працівників міліції, в період знаходження його під вартою.

Крім того вважає, що судом залишилась нез'ясована обставина, яка на його думку могла б свідчити про доведення його невинуватості, зокрема вчинення злочину іншою особою, а саме хлопцем на прізвисько «ОСОБА_10», який з його слів наніс удар потерпілому ОСОБА_6 від якого останній втратив рівновагу та упав, що на його думку узгоджується як з його первинними показами, висновком експерта та протоколом відтворення обстановки та обставин подій.

Враховуючи наведене просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року скасувати а справу відносно нього закрити.

Заслухавши доповідача, думку адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляцію свого підзахисного та просив її задовольнити, виступ засудженого ОСОБА_2, в судових дебатах та останньому слові який уточнив свої апеляційні вимоги, зазначивши, що даного злочину не вчиняв, а тому просить задовольнити його апеляцію, міркування прокурора та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 які заперечували проти задоволення апеляції останнього, ознайомившись з матеріалами справи та викладеними доводами в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчинені інкримінованого йому злочину, висновки суду про доведеність вини підтверджуються сукупністю доказів зібраних по справі, які вірно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, а саме:

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 2 квітня 2012 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомляв про події, які сталися в ніч з 31 березня 2012 року на 1 квітня 2012 року (т.1а.с.86-87);

- явкою з повинною, від 03.04.2012 р., згідно якої ОСОБА_2 зізнається та щиро кається в тому, що 1 квітня 2012 року, перебуваючи на площадці біля входу у готель «Південний Буг» в м. Вінниці, штовхнув плечем невідомого хлопця, після чого останній впав і вдарився головою об сходи (т.1а.с.104);

- поротоколом відтворення обстановки і обставин події від 04.04.2012 року. В ході відтворення ОСОБА_2, зазначив, що його хтось штовхнув, він виставив руку і вдарив хлопця правою рукою (т.1а.с.116);

- протоколом допиту підозрюваного від 9 квітня 2012 року, згідно якого будучи допитаним як підозрюваний, ОСОБА_2 пояснив, що удар потерпілому наніс не випадково при падінні, як про це вказував раніше, а навмисно бив його в обличчя, вдарив кулаком правої руки під ліве око (т.1а.с.144);

- протоколом про застосування здійснених оперативно-технічних заходів від 4 квітня 2012 року, де ОСОБА_2, перебуваючи в камері ІТТ ВМУ, розповідав, що він пхнув хлопця і той впав (т.1а.с.276-279);

- висновком експерта №254 від 4 травня 2012 року відповідно якого потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді гемарологічного просякнення в потиличній ділянці справа, перелому кісток основ та склепіння черепа, забою головного мозку, крововиливів в лобних ділянках по базальній поверхні, поширеного субарахноїдального крововиливу півкуль головного мозку та мозочка; гематома у вигляді геморагічного просякнення задньої поверхні купола діафрагми зліва; садна кистей. Заподіяна черепно-мозкова травма, мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_6

Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_11 пояснив, що висновок судово-медичної експертизи від 4 травня 2012 року №254 підтримує в повному обсязі, відповідно в якому зазначає, що виходячи із отриманих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а саме черепно-мозкова травма від якої настала смерть потерпілого, могла утворитися 1 квітня 2012 року в наслідок удару в обличчя з послідуючим падінням потерпілого з висоти при положенні стоячи на східцях та ударом задньою поверхнею голови (потиличною ділянкою) об тверду поверхню, як про це вказує в своїх показах підозрюваний ОСОБА_2 «… Я наблизився до потерпілого. Сам удар я завдав кулаком, своєї правої руки під ліве око потерпілого (приблизно в ліву вилицю на обличчі) Після того, як я завдав удар потерпілий впав зі сходів…».

Крім того факт нанесення удару ОСОБА_2 а не кимось іншим потерпілому ОСОБА_6 підтверджується та узгоджується з показами допитаних в суді першої інстанції свідків, які безпосередньо брали участь у бійці біля готелю «Південний Буг». Зокрема допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, пояснив, що нанести удар, який призвів до падіння потерпілого ОСОБА_6 міг тільки підсудній ОСОБА_2, оскільки всі учасники бійки, крім останнього та ОСОБА_6 були в полі його зору, що узгоджується з показами свідків ОСОБА_8, показаннями свідків ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що він не бачив, як ОСОБА_6 наносився удар, однак падіння останнього було характерне як від удару.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 дали послідовні та незмінні покази, а саме показали, що засуджений ОСОБА_2 розповідав їм про бійку, яка сталася перед готелем «Південний Буг», в ході якої він вдарив хлопця, від чого той впав, втратив свідомість і його забрала швидка.

Зазначене на думку колегії суддів спростовує викладенні доводи засудженого ОСОБА_2, в апеляційній скарзі та дані ним поясненнями, про те, що удар від якого упав потерпілий ОСОБА_6 був нанесений хлопцем на прізвисько «ОСОБА_10», оскільки останній постійно перебував в полі зору світків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 А тому в цій частині суд обґрунтовано не приймає його покази до уваги розцінюючи їх як надумані та обраний ним метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Також вина ОСОБА_2 підтверджується і іншими доказами, наведеними у вироку.

Разом з тим, не знайшли свого підтвердження і посилання засудженого ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду справи про здійснення на нього тиску з боку працівників міліції під час досудового слідства, оскільки, постановою від 19 червня 2012 року старшого прокурора прокуратури м. Вінниці радника юстиції Матвійчук Т.В. було відмовлено в порушенні кримінальної справи по заяві засудженого щодо неправомірних дій працівників міліції слідчого СВ Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, дана постанова чинна та не оскаржувалася як засудженим так і його захисником. Крім того матеріали, щодо відмови в порушенні кримінальної справи були об'єктом дослідження в судовому засіданні.

На думку колегії суддів органами досудового слідства і судом досліджено всі ті обставини, та докази на підтвердження пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та не доведення його вини не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи та досліджених судом доказах.

Таким чином кваліфікація дій засудженого за ст. 119 ч. 1 КК України є правильною, оскільки достовірно встановлено, що ОСОБА_2 вчинив вбивство через необережність.

При призначенні покарання суд врахував вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, суд виходив із того, що воно є достатнім для виправлення підсудного, його перевиховання, та запобігання вчиненню ним нових злочинів, яке відповідає особі підсудного та є достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.362, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Суддя В.П. Рибчинський З оригіналом вірно: