ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2008 р. Справа № 11/79-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Федорчука Ю.В. - представника за довіреністю від 05.05.2008р.,
від відповідача: ОСОБА_1- представника за довіреністю від 13.11.2008р., ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 13.11.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Погребище Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "22" липня 2008 р. у справі № 11/79-08 (суддя Матвійчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скала", м.Борщів Тернопільської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Погребище Вінницької області
про стягнення 716110,22 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.07.2008р. у справі №11/79-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Скала", м.Борщів Тернопільської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Погребище Вінницької області про стягнення 716110,22 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 154560,00 грн. коштів сплачених за товар в якості передоплати, 420000,00 грн. штрафу, 5746,50 грн. витрат по сплаті держмита та 94,68грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В стягненні 141550,22 грн. пені відмовлено.
Вважаючи, що рішення прийняте судом першої інстанції без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його повністю скасувати та передати на розгляд до господарського суду Вінницької області (а.с. 69 - 71).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- господарський суд розглянув справу без участі представника відповідача, хоча відповідачем було подано суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із погіршенням стану здоров'я останнього, у підтвердження чого було надано довідку Погребищенської районної лікарні;
- господарський суд не з'ясував майновий стан відповідача, причини неналежного виконання договору та не прийняв до уваги і не застосував положення ст.233 ГК України, п.1 ст.83 ГПК України й задовольнив вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 420000,00грн., який надмірно великий порівняно із збитками кредитора;
- судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.37 ГПК України, згідно якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відзиві на апеляційну скаргу №325 від 30.09.2008р. позивач просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2008р. без змін. Зокрема, позивач зазначає, що штраф нарахований правомірно, оскільки передбачений умовами договору, а посилання відповідача на значну суму штрафу безпідставні, так як було достатньо часу на погашення основного боргу (а.с. 81 - 82).
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.11.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу (далі - договір), у відповідності до п.п.1.1,1.2, якого відповідач (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність позивача (покупця) товар (плити аеродромні розміром 6/2 метри) а позивач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (а.с. 24 - 26).
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що товар повинен бути поставлений у повному обсязі протягом 15 діб з моменту здійснення позивачем (покупцем) передоплати, згідно п.6.1 договору.
У відповідності до п.п 2.2, 5.1, 5.2 договору, загальна кількість товару - 500 шт.; ціна за одиницю товару складає 1680,00грн. (без ПДВ); загальна ціна товару за договором - 840000,00грн. (без ПДВ).
Позивач (покупець) здійснює попередню оплату товару у розмірі 40% від загальної ціни товару, що становить 336000,00грн., протягом 5-ти днів з моменту укладання договору. Остаточну оплату товару у розмірі 504000,00грн. позивач (покупець) здійснює протягом 5-ти днів з моменту надходження товару на залізничну станцію Борщів (п.п. 6.1, 6.2 договору).
Згідно п.п. 9.1, 9.2 договору, пункт відвантаження: станція Борщів; строки відвантаження: протягом 15 діб з моменту здійснення попередньої оплати.
У відповідності до платіжного доручення №419 від 15.11.2006р., позивач здійснив перерахування коштів у сумі 336000,00грн. на розрахунковий рахунок відповідача з призначенням платежу: "передоплата за плити аеродромні, згідно договору від 08.11.2006р." (а.с. 27).
При цьому, згідно пояснення головного бухгалтера ТОВ "Скала", встановлено, що у платіжному дорученні №419 від 15.11.2006р. у графі "призначення платежу" помилково зазначено дату договору 08.11.2006р., замісять 14.11.2006р. (а.с. 58).
Згідно накладної №191 від 13.08.2007р., відповідач поставив позивачу лише 108 штук аеродромних плит загальною вартістю 181440,00грн. (а.с. 28)
Актом звірки, підписаного представником позивача та відповідачем, встановлено, що відповідач поставив товар з простроченням строків визначених договором, а саме: 05.07.2007р. - на суму 6720,00грн., 21.07.2007р. - на суму 20160,00грн., 13.08.2007р. - на суму 154560,00грн. Зазначеним актом сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 154560,00грн. (а.с. 29).
За наявності зазначеної заборгованості за договором, позивач звернувся до відповідача з претензією №54 від 11.02.2008р. про сплату 716110,22грн., з яких 154560,00грн - частина грошових коштів сплачених за товар у якості передоплати, 141550,22грн. - пеня, 420000,00грн. - штраф (а.с. 30).
Відповідач відповіді на претензію позивачу не надіслав, та вимоги останньої не виконав.
За вказаних обставин ТОВ "Скала" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №182 від 04.06.2008р. про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.154560,00грн. частини грошових коштів сплачених за товар у якості передоплати, 141550,22грн. пені, 420000,00грн. штрафу (а.с. 2 - 4).
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проаналізувавши характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2006р. між позивачем та відповідачем фактично виникли правовідносини за договором поставки, які регулюються параграфом 1 розділу VI Господарського кодексу України.
У відповідності до ч.1,6 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі - продажу.
Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК України.
Так, п. 9.2 договору сторони визначили строки відвантаження: протягом 15 діб з моменту здійснення попередньої оплати.
Однак, як було зазначено вище, відповідач виконав зобов'язання частково та поставив позивачу із передбачених договором 500 штук плит аеродромних загальною вартістю 840000,00грн. лише 108 штук плит вартістю 181440,00грн., в той час як позивач здійснив передоплату за поставлений товар у розмірі 336000,00грн.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач допоставив позивачу товар (плит аеродромних) на суму 154560,00грн.
У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Пунктом 3, частини 3 зазначеної статті встановлено, що положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Вимога "про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні" означає, що у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв'язку із добровільною відмовою від зобов'язання обох сторін, сторона, що виконала своє зобов'язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного.
Таким чином, у відповідності до ст.1212 ЦК України, здійснивши передоплату товару (плит аеродромних) у розмірі 336000,00грн. та отримавши товар (плити аеродромні) частково на суму 181440,00грн., позивач (покупець) має право вимагати від відповідача (продавця) повернення виконаного, тобто сплачених за товар коштів в сумі 154560,00грн.
Системний аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 154560,00грн. коштів сплачених за товар у якості передоплати.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Так, за порушення зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 141550,22грн. пені за період з 01.12.2006р. по 04.07.2007р. (а.с. 2-4, 8).
Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зазначеного, пеня підлягає нарахуванню за період з 01.12.2006р. (кінцевий термін поставки товару 30.11.2006р. ) по 01.05.2007р.
Крім того, при нарахуванні пені, позивач не врахував положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, якою встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення пені, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо даної вимоги, так як звернувся він до господарського суду 05.06.2008р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому позовна заява №182 від 04.06.2008р. була направлено до господарського суду Вінницької області).
Позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язання за договором, щодо поставки товару, просить стягнути з останнього 420000,00грн. штрафу.
Так, у відповідності до п.12.4 договору, за односторонню, необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі 50% загальної ціни договору.
Тобто, з урахуванням того, що загальна ціна товару - 840000,00грн. (а.с. п.5.2 договору), сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, встановлена позивачем у розмірі 420000,00грн.
У відповідності до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Господарський суд Вінницької області задовольнив вимоги позивача щодо стягнення 420000,00грн. штрафу у повному обсязі, який колегія суддів апеляційного господарського суду вважає надмірно великим порівняно із сумою 154560,00грн., що підлягає стягненню з відповідача, як кошти, за сплачений позивачем в якості передоплати, товар.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне застосувати право, визначене п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, до 50000,00грн.
У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 22.07.2008р. зміні у частині стягнення штрафу.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Погребище Вінницької області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 22 липня 2008 року у справі № 11/79-08 змінити в частині стягнення штрафу, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:
" Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, ідент. НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скала»(вул. Рудківська, 5, м. Борщів, Тернопільська область, код 32808579) 154 560 грн. боргу; 50000 грн. штрафу; 5746грн. 50 коп. державного мита та 94 грн. 68 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".
3. В решті рішення залишити без змін.
4. Наказ господарського суду Вінницької області від 05.08.2008р. №11/79-08 вважати таким, що втратив чинність.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
6. Справу № 11/79-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.