№ справа:123/4052/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Долгополов Андрій Миколайович

№ провадження:11-кп/190/672/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.

Суддів -Радіонова І.І., Єлгазіної Л.П.

при секретарі - Шемлей І.І., Кравці А.В.

за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.

обвинуваченого - захисника - потерпілого -ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130400001056 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному проваджені - старшого прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя Ванашової К.Г. та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 01 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначено покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

Як встановлено вироком, ОСОБА_8, 21.03.2011 року приблизно о 19-30 годині, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння у АДРЕСА_1, де за місцем його мешкання співробітниками ВБНОН Київського РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АРК проводився санкціонований обшук належного йому житла, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, з метою перешкодити співробітникам міліції здійснити свої службові обов'язки, підійшов до начальника сектора ВБНОН Київського РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АРК капітана міліції ОСОБА_10 та умисно наніс йому два удари кулаками обох рук в область обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному проваджені - старший прокурор прокуратури Київського району м. Сімферополя Ванашова К.Г., не оспорюючи доведеність винуватості і правильності кваліфікації дій ОСОБА_8, просить вирок суду першої інстанції відносно нього скасувати, постановити новий вирок та призначити йому за ч.2 ст.345 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Свої доводи мотивує невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості, а також істотними порушеннями кримінального процесуального закону.

Як вказує прокурор, судом першої інстанції при постановлені вироку фактично не враховано, що злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, умисним, таким, що передбачає можливість призначення покарання до 5 років позбавлення волі, що, на думку прокурора, вказує на підвищену суспільну небезпеку вказаного складу кримінального правопорушення.

Також прокурор зазначає, що суд при призначені покарання не врахував негативні характеристики на обвинуваченого, судимості ОСОБА_8, офіційного не працевлаштування, знаходження на момент скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, знаходження на обліку у нарколога, а це, на думку прокурора, свідчить про його схильність до неадекватної поведінки у суспільстві та можливість ненормального сприйняття реальності.

Крім того, прокурор вказує, що суд також не врахував те, що ОСОБА_8 неодноразово у судових засіданнях пояснював, що не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а це, на думку прокурора, потрібно розцінювати як засіб захисту від відповідальності за інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення.

Також прокурор звертає увагу на те, що офіційного підтвердження факту наявності на утриманні у ОСОБА_8 двох неповнолітніх та малолітньої дитини немає.

На думку прокурора, вищевказані обставини значною мірою характеризують обвинуваченого як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень та його небажання стати на шлях виправлення, тому призначення покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі є надто м'яким покаранням, що явно не сприятиме досягненню цілей, передбачених ст.50 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції відносно останнього скасувати та закрити кримінальне провадження за ч.2 ст.345 КК України.

Як вказує захисник, ОСОБА_8 не завдавав навмисне два удари кулаками обох рук в область обличчя, не заподіював легкі тілесні ушкодження, а захищав своє житло від протиправного проникнення в нього працівника ВБНОН Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК ОСОБА_10, який був із працівником міліції ОСОБА_12

Крім того, захисник вказує на те, що ОСОБА_10, порушуючи обов'язки співробітників міліції, передбачені п.п.2.2.2, 2.2.6 «Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини» № 1155 від 04.10.2003 року та вимоги ст.ст.104, 114 КПК України, не маючи доручення та вказівки слідчого по проведенню слідчих та розшукових дій, навмисне з оперуповноваженим ВБНОН Київського РВ ОСОБА_12, діючи умисно, вчинили дії, які виходять за межі наданих йому прав і повноважень.

Також захисник зазначає, що ОСОБА_10 і ОСОБА_12 заподіяли своїми протиправними діями збиток власникові квартири ОСОБА_13, у якій проживав і її син ОСОБА_8, так як вони без залучення понятих, представника ЖЕКу або місцевої ради, не маючи письмового доручення слідчого і не будучи членами слідчо-оперативної групи, незаконним проникненням в квартиру шляхом вибивання замку на вхідних дверях, пошкодили її цілісність і порушили конституційне право власника матері ОСОБА_8 і його на недоторканність житла.

Захисник також вказує на те, що потерпілий ОСОБА_10 і свідок ОСОБА_12 притягнуті до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.28 ч.2 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.365 КК України.

Крім того, захисник вказує на те, що в матеріалах кримінального провадження немає доручення (копії) слідчого про проведення слідчих дій та копії постанови суду про проведення обшуку, проте, у вироку вказано, що свідку ОСОБА_14 - сусіду ОСОБА_8, було пред'явлено постанову суду про обшук у квартирі.

Також захисник вказує і на те, що ОСОБА_10 не звертався за наданням медичної допомоги з 21.03.2011 року, проте в акті судово-медичної експертизи, проведеної у 2013 році, вказано, що він отримав легкі тілесні ушкодження. Чи міг при падінні ОСОБА_10 отримати ці тілесні ушкодження, на це питання немає відповіді у даному висновку.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_9; захисника ОСОБА_9, яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення доводів апеляційної скарги прокурора; обвинуваченого ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та заперечував проти задоволення доводів апеляційної скарги прокурора; потерпілого ОСОБА_10, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_9, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження проведено з дотриманням вимог норм КПК України.

Винність ОСОБА_8 у скоєнні ним кримінального правопорушення, за яке він визнаний винним, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції під час судового провадження, яким суд дав належну правову оцінку.

Доводи апелянта про те, що його провина у скоєнні кримінального правопорушення не доведена, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать встановленим у кримінальному проваджені обставинам, дослідженим під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку.

Погоджуючись із висновками суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 в скоєнні ним кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з наступного.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні свою провину не визнав та пояснив, що 21.03.2011 року він нікого не бив, його обмовляють. Більш того, коли він підійшов до дверей своєї квартири, двері були зламані, всередині знаходилися сторонні люди, які стверджували, що вони проводять обшук, посвідчень не пред'являли та санкцію суду не показували. Коли він сказав, щоб йому показали санкцію на обшук, на нього відразу навалилися та почали фіксувати. У ОСОБА_10 була розбита губа в цей час, можливо, він і вдарив його, коли захищався. ОСОБА_10 дійсно сказав, що він працівник міліції, але у них не було постанови на обшук його квартири.

Таким показанням обвинуваченого суд першої інстанції дав відповідну оцінку та обґрунтовано визнав їх неспроможними та такими, що є способом уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в їх сукупності, які узгоджуються між собою та не суперечать об'єктивній істині у кримінальному провадженні.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 не заподіював легкі тілесні ушкодження, а захищав своє житло від протиправного проникнення в нього ОСОБА_10 спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_10, згідно з якими, 21.03.2011 року він намагався провести обшук у квартирі ОСОБА_8 При цьому, були запрошені поняті - сусіди. Але з квартири доносився жіночий голос, та двері відчиняти відмовлялися. Вони зламали замок та намагалися увійти, але дівчина їх не пустила. У цей час прийшов ОСОБА_8, який був добре обізнаний про те, що він є працівником міліції, та одразу почав наносити йому удари. Він, захищаючись, схопив його, та вони впали на підлогу. Співробітники, які підбігли, розняли їх, після чого він пройшов медичний огляд. Такі показання потерпілий ОСОБА_10 також підтвердив і в ході апеляційного розгляду кримінального провадження.

Факт заподіяння потерпілому ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень підтверджується висновком експерта № 562 від 20.03.2013 року, відповідно до якого останньому спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, забою м'яких тканин правої кисті, саден лівого передпліччя, які виникли внаслідок дії тупого предмету, можливо кулаків, пальців рук, при не менше 3-х травматичних дій в область обличчя, правої кисті та лівого передпліччя. Не виключено спричинення даних тілесних ушкоджень 21.03.2011 року (а.крим.пров.35-37).

Про об'єктивність показань потерпілого ОСОБА_10 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Із показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що він є сусідом ОСОБА_8 та був свідком того, як 21.03.2011 року прийшли працівники міліції, пред'явили постанову суду про проведення обшуку квартири ОСОБА_8 У квартирі у цей час знаходилися співмешканка - Яна, яка відмовлялася відчиняти двері. Коли двері були зламані, вона стала у проході та почала кричати про те, що у неї відкрита форма туберкульозу і вона всіх заразить, при цьому почала на всіх плюватися. Всі відразу відійшли, у квартиру ніхто не заходив. У цей час став підніматися сам ОСОБА_8, який у відповідь на представлення посвідчення працівника міліції ОСОБА_10 відразу почав наносити йому удари в обличчя.

Допитані в ході проведення судового слідства у справі свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили про те, що 21.03.2011 року вони були запрошені в якості понятих на обшук квартири ОСОБА_8, якого вони раніше не знали. Вони були свідками того, як ОСОБА_8, підійшовши до працівника міліції, почав наносити йому удари, між ними виникла бійка, вони впали, а тоді їх стали рознімати.

Наведені докази у своїй сукупності з іншими зібраними у кримінальному проваджені і перевіреними в судовому засіданні доказами свідчать про правдивість показань потерпілого та свідків щодо часу, місця і обставин заподіяння потерпілому умисних тілесних ушкоджень.

Крім того, показаннями потерпілого, вказаних свідків спростовуються і доводі апелянта про те, що ОСОБА_10 навмисне з ОСОБА_12, діючи умисно, вчинили дії, які виходять за межі наданих йому прав і повноважень.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутня копія постанови суду про проведення обшуку, оскільки в матеріалах провадження знаходиться копія постанови суду від 24.02.2011 року про проведення обшуку житлових та підсобних приміщень за місцем проживання ОСОБА_8 (а.кр.пров.34).

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_10 не звертався за наданням медичної допомоги з 21.03.2011 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно висновку експерта останній проходив обстеження 22.03.2011 року, при цьому, висновок судової-медичної експертизи на предмет наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 було проведено на підставі цього ж обстеження. Крім того, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, і підстав не довіряти висновку експерта у колегії суддів немає. Також в ході апеляційного розгляду було надано копію акту судово-медичного освідування від 22.03.2011 року № 630, на підставі якого було проведено судово-медичну експертизу № 562 від 20.03.2013 року.

Крім того, в ході апеляційного розгляду також були надані довідка про звернення ОСОБА_10 22.03.2011 року до травматологічної поліклініки 6-ої міської лікарні та консультаційний висновок спеціаліста від 21.03.2011 року, що свідчить про звернення ОСОБА_10 за наданням йому медичної допомоги.

За таких обставин, матеріалами кримінального провадження повністю знайшло своє підтвердження обставини умисного заподіяння ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10, як працівнику правоохоронного органу, у зв'язку із виконанням ним службових обов'язків,

Наведені докази, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції у повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_8 такого кримінального правопорушення, як умисне спричинення працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, при встановлених під час судового розгляду кримінального провадження обставин.

З урахуванням усього викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_8 в скоєнні ним кримінального правопорушення, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.345 КК України.

Доводи апелянта про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення, за який він визнаний винним, спростовуються матеріалами кримінального провадження в їх сукупності і є необґрунтованими.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_10 і ОСОБА_12 заподіяли своїми протиправними діями збиток власникові квартири ОСОБА_13, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_13 не є стороною цього провадження, тому питання про відшкодування їй збитків не може вирішуватися під час розгляду цього кримінального провадження відносно ОСОБА_8

Також не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції і доводи захисника про притягнення потерпілого ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.28 ч.2 ст.162, ч.2 ст.28 ч.1 ст.365 КК України, оскільки ця обставина не позбавляє ОСОБА_8 дотримуватися діючого законодавства під час інкримінованого йому діяння.

Таким чином, підстав для скасування вироку та закриття кримінального провадження за ч.2 ст.345 КК України колегія суддів не знаходить.

Доводи прокурора про надмірно м'яке покарання, яке призначене обвинуваченому ОСОБА_8, колегія суддів не може визнати обґрунтованими.

Так, визначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, вчинене ОСОБА_8, відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, на що в своїй апеляційній скарзі також вказує прокурор.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, на що в своїй апеляційній скарзі також вказує прокурор.

Також судом враховані обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі, обставини, що обтяжують покарання, такі як скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, на що в своїй апеляційній скарзі також вказує прокурор, а також відсутність обставин, які пом'якшують покарання, враховано думку прокурора щодо необхідної і достатньої міри покарання за вчинене, в силу чого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, призначивши дане покарання ближче до мінімальній межі санкції статті, за якою він визнаний винним, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи прокурора про те, що офіційного підтвердження факту наявності на утриманні у ОСОБА_8 двох неповнолітніх та малолітньої дитини немає, колегією суддів не можуть прийняти як підстави для скасування вироку, оскільки дійсно в матеріалах кримінального провадження відсутні данні щодо підтвердження цього факту, при цьому, при призначенні покарання обвинуваченому судом й не було враховано наявність на утриманні у ОСОБА_8 двох неповнолітніх та малолітньої дитини.

Також є необґрунтованими і доводи прокурора про те, що не визнання ОСОБА_8 вини у скоєні кримінального правопорушення необхідно розцінювати як засіб захисту від відповідальності за інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення та враховувати при призначені йому покарання, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, вирішував питання чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, якому була дана належна оцінка, при цьому визнання вини це є право обвинуваченого й може бути враховано судом як обставина, що пом'якшує покарання, та не визнання своєї вини не може бути підставою для призначення більш суворого покарання.

З урахуванням вищезазначеного, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання має бути не тільки карою, а й переслідувати мети загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним скоєного, тобто необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і скасування вироку, колегія суддів не знаходить.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному проваджені - старшого прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя Ванашової К.Г. та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 01 серпня 2013 року відносно ОСОБА_8 - залишити без зміни.

Повний текст ухвали проголошено 07 листопада 2013 року о 10 годині.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Єлгазіна Л.П.