Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
06 листопада 2013 року м. Рівне
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Судді - доповідача: Піскунова В.М.,
суддів:Іващука В.Я., Баглика С.П.
при секретарі судового засідання - Міщук Л.А.
за участю прокурора - Клімашевич Н.О.
потерпілої - ОСОБА_3
представника потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
її захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Рівненського районного суду від 19 липня 2013 року.
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Дроздинь Рокитнівського району Рівненської області, громадянка України, з базовою вищою освітою, пенсіонерка, несудима, проживаюча в АДРЕСА_1 -
засуджена за ч.2 ст.140 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням фельдшерсько - акушерських послуг строком на три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнена від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнана винною і засуджена за те, що вона працюючи на посаді завідуючої фельдшерсько - акушерським пунктом, с.Малий Шпаків Рівненського району Рівненської області, 14 червня 2012 року, неналежним чином виконуючи свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого до них ставлення, недооцінила клінічні прояви черепно - мозкової травми у малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та не забезпечила вчасну госпіталізацію останнього у вищий за рівнем надання медичної допомоги лікувальний заклад, що спричинило його смерть.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор просить вирок Рівненського районного суду від 19 липня 2013 року про засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.140 КК України - скасувати та ухвалити новий вирок, котрим призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися медичною діяльністю строком на 3 роки;
- потерпіла ОСОБА_3 просить змінити вирок Рівненського районного суду від 19 липня 2013 року про засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.140 КК України, призначивши останній покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням медичних послуг на три роки, а також задоволити поданий цивільний позов, котрим стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заподіяну майнову шкоду в сумі 150 000 гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення потерпілої ОСОБА_3 та її представника які підтримали свою апеляційну скаргу, доводи засудженої ОСОБА_5 та її захисника які вважають що вирок є законним, а апеляційні скарги не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Справа розглядалась судом першої інстанції відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасники судового провадження визнали недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались.
Винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, за який її засуджено, ґрунтується на достатніх та достовірних доказах, яким суд дав належну оцінку і сторонами не оспорюється ступінь доведеності її вини і кваліфікація злочину.
Як вбачається з вироку суду від 19 липня 2013 року засуджена свою вину у вчиненому злочині визнала повністю.
При призначенні покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженою ОСОБА_5 злочину, дані про її особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і у відповідності до ст.65 КК України призначено покарання в межах санкції статті та належним чином мотивував своє рішення про можливість виправлення засудженої без відбування покарання, обґрунтовано звільнив її від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Під час апеляційного розгляду апелянти теж не навели доводів неможливості виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі.
Щодо додаткового покарання, у вигляді «позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з наданням фельдшерсько - акушерських послуг строком на три роки» , то Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року №2801-XII в редакції від 01.01.2013 року визначено правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні. Так, ст.74 даного закону визначено виключно заняття медичною і фармацевтичною діяльністю. Тому, позбавлення права ОСОБА_5 займатися діяльністю з наданням «фельдшерсько - акушерських послуг», а не позбавленням права займатись «медичною діяльністю», є неправильним.
Щодо задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7, то судом першої інстанції зазначено, що його залишено без розгляду в порядку ст.128 КПК України. Цивільний позов потерпілою може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що засудженою ОСОБА_5 добровільно відшкодовано потерпілій ОСОБА_3 3 тисячі гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора Калюжного Р.А., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду від 19 липня 2013 року відносно ОСОБА_5 в частині призначеного додаткового покарання змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч.2 ст.140 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права займатися медичною діяльністю строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
В решті вирок залишити без змін.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
Піскунов В.М. Іващук В.Я. Баглик С.П.