Головуючий у 1 інст. Чернишов Ю.В.
Доповідач Терещенко І.В.
Категорія ч.2 ст. 185 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - судді Терещенко І.В.,
суддів: Брагіна І.Б., Повзло В.В.,
при секретарі Підчасовій Ю.А.,
з участю: прокурора Андрєєвої Ж.М., обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження №12013050510000634 за апеляцією обвинуваченого на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, не працюючого, інваліда 3 групи, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 раніше засудженого, останній раз 23.05.2013 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.186 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, засуджено за ч.2 ст.185 КК України до чотирьох місяців арешту,-
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в наступному.
29.01.2013 року о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_1, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливих злочинів, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, зустрівши на перехресті вул. Шевченко та вул. 1-го Травня м. Слов'янська раніше незнайомого ОСОБА_2, який послизнувшись впав на землю, підійшов до ОСОБА_2, приховуючи свій злочинний намір під виглядом допомоги у вигляді очищення одежі та діючи з метою таємного викрадення чужого майна, не помітно для ОСОБА_2, просунув руку до нагрудної кишені сорочки ОСОБА_2 через незастебнуту куртку та усвідомлюючи, що його дії непомітні для потерпілого, таємно викрав з лівої нагрудної кишені сорочки ОСОБА_2 мобільний телефон моделі "Fly MC 170 DS", вартістю 312 грн. у якому знаходилась сім-картка мобільного оператора "МТС", вартістю 10 грн. з грошовими коштами на рахунку в сумі 105грн., а також сім-карта мобільного оператора "Київстар", вартістю 10грн. з грошовими коштами на рахунку 12грн. Після цього ОСОБА_1 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на свій розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 511 грн.
Обвинувачений ОСОБА_1 в своїй апеляції та доповненнях до неї, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та доведеність вини, просив вирок суду змінити, призначити йому покарання у вигляді штрафу. Вказував, що під час досудового слідства було порушено його право на захист, а також зазначив, що потерпілий казав в суді, що бажає укласти угоду про примирення, але суд в цьому праві йому відмовив. Судом не було враховано його тяжкі захворювання та обставина, що у нього на утриманні донька, дружина та бабуся.
В своїх запереченнях на апеляцію обвинуваченого прокурор у кримінальному проваджені Гавриш І.П. просила вирок суду залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого без задоволення. Вважала доводи зазначені в апеляції обвинуваченого необґрунтованими.
Заслухавши доповідача; обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення встановлені судом першої інстанції на основі досліджених в ході судового слідства і наведених у вироку доказів.
Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про можливість призначити йому покарання в виді штрафу, є необґрунтованими, оскільки санкцією ч.2 ст.185 КК України покарання в виді штрафу не передбачено. Підстави для застосування ст.69 КК України при призначені покарання ОСОБА_1 відсутні.
Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист є необґрунтованими, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що йому було роз'яснено його права на кваліфіковану правову допомогу, але обвинувачений ОСОБА_1 виявив бажання захищати свої права самостійно. (а.с.57).
Інші дані, що свідчили би про бажання обвинуваченого ОСОБА_1 скористатися допомогою захисника, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що суд відмовив у примирені з потерпілим, про що потерпілий виявляв бажання, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст.469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
В матеріалах кримінального провадження угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим, яка б відповідала вимогам ст.471 КПК України, відсутня.
При визначенні міри покарання судом було враховано всі вимоги ст.65 КК України, дані про особу винного, в тому числі були враховані пом'якшуючі обставини, якими було визнано повне визнання своєї вини, а також інвалідність обвинуваченого, що знайшло відображення в мотивувальній частині вироку.
З урахуванням викладеного у відношенні винного було обрано покарання, наближене до мінімального покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.185 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає меті покарання, передбаченої ст.50 КК України.
Враховуючи наведене, вирок суду є законним і обґрунтованим і підстави для його зміни відсутні.
Керуючись ст.407 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2013 р., яким визнано винним ОСОБА_1, залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту оголошення.
Судді: