№ справа:1-кп/123/2/13Головуючий суду першої інстанції:Козленко Віктор Васильович

№ провадження:11-кп/190/775/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Кордика С.В.

Суддів -Петюшевої Н.М., Соловйова М.В.

при секретарі - Оруджові Ф.А.о.

за участю прокурора - Шатських В.О.

захисника обвинуваченої ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження за № 12012130390000130 та № 12012130390000130, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 листопада 2012 року, з апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Шатських В.О. на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Янгіюль Ташкентської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1

виправдана за ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалась у тому, що вона, повторно, 07 червня 2011 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, знаходячись у невстановленому місці, з метою особистого вживання, незаконно придбала у невстановленої слідством особи наркотичний засіб - концентрат макової соломи /опій екстракційний/ масою 1,2 г /в перерахунку на суху речовину/, а також, з метою виготовлення наркотичних засобів, незаконно придбала прекурсор - ангідрид оцтової кислоти, масою 0,03 г, які поклала у свою сумку білого кольору, зберігаючи таким чином їх при собі, та поїхала на таксі у м. Сімферополь.

Приблизно о 19 годині 40 хвилин того ж дня на Євпаторійському шосе в районі с. Богданівка автомобіль таксі був зупинений працівниками Державтоінспекції, після чого ОСОБА_8 була затримана працівниками міліції та доставлена до Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, де в присутності понятих, при огляді сумки білого кольору, що належить ОСОБА_8, були виявлені та вилучені придбані нею указані вище наркотичний засіб та прекурсор.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 Кримінального кодексу України.

Виправдовуючи ОСОБА_8, за недоведеністю вчинення нею указаних кримінальних правопорушень, суд вказав, що обвинувачена була затримана раніше, ніж зазначено в обвинувальному акті, при цьому працівники міліції відразу відібрали в неї сумку без її догляду у передбаченому законом порядку, а оглянута ця сумка була майже через п'ять годин після її вилучення. Тому суд визнав протокол огляду місця події недопустимим доказом у справі, а показання слідчого та понятих при цьому огляді недостатніми для визнання ОСОБА_8 винною.

У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - Шатських В.О., ставить питання про скасування вироку суду і ухвалення нового вироку, яким просить визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України, призначити їй відповідні види і розміри покарань, та, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 і ч. 1 ст. 71 КК України, визначити їй остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Апеляційні вимоги мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд поклав в основу вироку виключно показання обвинуваченої, які до того ж виклав у вироку невірно, і без мотивування не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема показання понятих, працівників міліції і слідчих як свідків, а також протокол огляду місця події та висновок експерта.

Крім того, прокурор вважає, що висновки суду стосовно іншого часу затримання обвинуваченої та огляду її сумки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності. Вважає також, що до показань свідка ОСОБА_9, суд повинен був віднестися критично, оскільки вона знаходиться у дружніх стосунках із обвинуваченою, тому заінтересована в її підтримці.

Іншими учасниками судового провадження вирок суду не оскаржений.

В запереченнях на скаргу прокурора захисник обвинуваченої - ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, оскільки, з посиланням на відповідні докази, вважає висновки суду такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому, на її думку, вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, провівши судові дебати, в яких прокурор вважав доведеним вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, а обвинувачена та її захисник просили апеляційні вимоги за скаргою залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, надавши обвинуваченій останнє слово та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Як видно з матеріалів кримінального провадження дана справа тривалий час перебувала на досудовому розслідуванні, в тому числі і на додатковому на підставі ухвали колегії суддів Апеляційного суду АР Крим від 02 жовтня 2012 року, однак достатніх, належних, допустимих та переконливих доказів, які б дозволяли суду зробити висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень органами досудового розслідування так і не було здобуто.

У ході судового провадження в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала. З цього приводу пояснила суду, що 07 червня 2011 року разом із ОСОБА_9 їздили на таксі до м. Саки придбати наркотики. Оскільки придбати задумане їм не вдалося, приблизно через дві години поверталися на тому ж таксі до м. Сімферополя.

По дорозі, в районі с. Богданівка, приблизно о 14 годині автомобіль таксі був зупинений працівниками Державтоінспекції. В цей час, пасажирські двері відчинили працівники ВБНОН ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які вихватили з рук обвинуваченої сумку. Потім ОСОБА_9 відвели у інший автомобіль, а ОСОБА_11 сів у автомобіль таксі, де перебувала обвинувачена. Далі всі поїхали до відділу міліції.

Із показань свідка ОСОБА_9, які є аналогічними показанням обвинуваченої, також слідує, що вона їхала в автомобілі працівників ВБНОН разом із своєю дитиною та свідком ОСОБА_10, який тримав при собі вилучену сумку білого кольору, що належала обвинуваченій.

Обвинувачена також показала суду, що після доставки до відділу міліції, її завели до кабінету, в якому на столі вже лежала її сумка. Повідомивши ОСОБА_8 про те, що в сумці були знайдені наркотичний засіб та прекурсор, працівники ВБНОН під психологічним тиском, який продовжували тривалий час, змусили обвинувачену зізнатися в тому, що указані речовини, вилучені законом з обігу, належать їй.

Після цього, як слідує з показань обвинуваченої, був запрошений слідчий ОСОБА_15 та двоє понятих. Слідчий провела огляд сумки обвинуваченої, де були виявлені наркотичний засіб та прекурсор. Ураховуючи тиск з боку працівників ВБНОН, домовленість із ними з метою уникнути тримання під вартою, обвинувачена в присутності понятих повідомила слідчому ОСОБА_15., що виявлені речовини належать їй.

Своїх показань обвинувачена послідовно дотримувалася на протязі усього судового провадження, в тому числі дотримується і в суді апеляційної інстанції, її покази носять послідовний, логічний, переконливий, обґрунтований характер, стороною обвинувачення не спростовані і повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також ОСОБА_9, підстав не довіряти якій колегією суддів не установлено.

У даній справі, всупереч доводам апеляційної скарги, відсутні належні, достатні та допустимі докази, які підтверджували б пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення, а посилання прокурора на показання працівників ВБНОН, допитаних як свідків - ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, колегія суддів, як мінімум, вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Зокрема свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що йому нічого по справі не відомо, в той же час указав, що знав про затримання обвинуваченої, а при оголошенні його показань, даних під час першого розгляду справи судом, не виключав, що були якісь обставини та те, що наркотичну речовину та прекурсор вилучав у обвинуваченої саме він.

Між тим, із наданого стороною обвинувачення протоколу огляду місця події від 07 червня 2011 року вбачається, що наркотичну речовину та прекурсор виявив та вилучив у обвинуваченої не свідок ОСОБА_11, а слідчий ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_14 спочатку допиту його судом та учасниками судового провадження не пам'ятав місце та обставини затримання ОСОБА_8 Однак далі пояснив, що можливо її затримання відбувалося на вул. Шполянській в м. Сімферополі, а потім категорично заявив, що це було саме так і затримання ОСОБА_8, як пішохода, відбувалося вдень за допомогою її зупинки працівниками ДАІ.

У ході подальшого допиту свідок ОСОБА_14, під тиском оголошуваних судом доказів, вже не заперечував про затримання обвинуваченої на Євпаторійському шосе в районі с. Богданівка. При цьому, на питання сторони захисту про те, що було при собі у обвинуваченої заявив, що в неї нічого не вилучалося працівниками ВБНОН. Ці показання не узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_11

Окрім того, як убачається із рапорту ОСОБА_14 від 07 червня 2011 року він повідомив керівництво про те, що у цей день на вул. Шполяньскій в м. Сімферополі ним, спільно з працівниками ВБНОН та ДАІ, була затримана ОСОБА_8 у якій були виявлені та вилучені шприц з рідиною темного кольору та запаяний ковпачок від ін'єкційної голки з рідиною прозорого кольору, що суперечить фактичним обставинам справи установленим не тільки судом на підставі показань обвинуваченої, свідка ОСОБА_9 та свідків - працівників ДАІ ОСОБА_12 і ОСОБА_13, а і стороною обвинувачення у зміненому обвинувальному акті.

Свідок ОСОБА_10 показав під час судового провадження в суді першої інстанції, що після зупинки працівниками ДАІ автомобіля таксі, в якому їхали ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9, він запропонував обвинуваченій проїхати до відділу міліції на що вона погодилася. В який час це відбувалося він не пам'ятає, ОСОБА_8 їхала разом із ОСОБА_11, її сумка була весь час при ній.

Із показань цього свідка також вбачається, що після доставки обвинуваченої до відділу міліції був запрошений слідчий ОСОБА_15 та двоє понятих. Далі, у його відсутності та відсутності інших працівників ВБНОН був проведений огляд сумки ОСОБА_8 Між тим, свідок ОСОБА_10 детально розповів суду обставини проведення указаної слідчої дії.

Отже, указані вище свідки в ході судового провадження не пам'ятали деякі важливі для справи обставини та дали показання, що носять непослідовний, нелогічний, непереконливий та суперечливий, як між собою, так і з матеріалами кримінального провадження, характер щодо часу, місяця та обставин затримання обвинуваченої, часу доставки її до відділу міліції та обставин вилучення в неї сумки і проведення огляду цієї речі, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає показання цих свідків неправдивими та такими, що спрямували слідство в неправильному напрямку.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що хоча за дорученням суду прокуратурою і була здійснена перевірка дій працівників ВБНОН, за наслідками якої відмовлено в порушенні кримінальної справи, однак в ході перевірки не було забезпечене ефективне розслідування заяв обвинуваченої, оскільки сама вона допитана не була, не були допитані і працівники ДАІ, а також свідок ОСОБА_9, не установлений і не допитаний водій таксі /т. 1 а.с. 209/.

Більше того, в ході додаткового розслідування і до видалення суду до нарадчої кімнати були проігноровані обов'язкові для виконання вказівки колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим, що викладені в ухвалі 02 жовтня 2012 року, про необхідність належного розслідування фактів неправомірних дій працівників ВБНОН. Не перевірка цих обставин є порушенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судової практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи вищесказане, суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву та визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 07 червня 2011 року в ході якого в сумці обвинуваченої були виявлені речовини, вилучені законом з обігу, оскільки ця сумка вилучена в неї була у відсутності понятих, без складення процесуальних документів, не була оглянута негайно після її затримання і тривалий час перебувала під контролем працівників ВБНОН, тобто цей доказ був отриманий всупереч вимогам кримінально-процесуального закону та з порушенням прав ОСОБА_8 на захист.

Слід також зазначити, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про наявність у працівників ВБНОН законних підстав для затримання ОСОБА_8 з метою її доставки до відділу міліції та проведення її особистого догляду та її речей.

Разом із тим, колегія суддів вважає протокол огляду місця події не тільки недопустимим, а і не належним та таким, що не відноситься до цієї справи, оскільки як установлено вище місцем події є Євпаторійське шосе в районі с. Богданівка. З указаного протоколу же вбачається, що було оглянуто приміщення кабінету № 39 в будівлі Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, таким чином слідчий ОСОБА_15 фактично задокументувала протиправні дії ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_14

Ураховуючи всі вищевикладені обставини кримінального провадження, суд першої інстанції вірно визнав недостатніми та не взяв до уваги показання допитаних як свідків - слідчого ОСОБА_15. та ОСОБА_16., оскільки їм не могли бути відомі обставини затримання та доставки до відділу міліції обвинуваченої ОСОБА_8, а також вилучення в неї сумки.

Посилання в апеляційній скарзі як на докази вини обвинуваченої на висновки експертиз наркотичного засобу і прекурсору та на протокол огляду речових доказів не переконують колегію суддів у доведеності вини ОСОБА_8, оскільки самі речові докази по справі були отримані всупереч кримінально-процесуальному порядку їх отримання, а указані експертизи та протокол є похідними, тому не можуть бути використані як докази у цьому кримінальному провадженні.

Отож, дослідивши докази обвинувачення, суд першої інстанції дав їм вірну оцінку і визнав недостатніми для ухвалення обвинувального вироку, а інших доказів обвинувачення суду надано не було.

Не наведено таких доказів і в апеляційній скарзі, а сама вона за змістом не відрізняється новизною, оскільки в ній наведені лише ті докази, які вже були досліджені судом першої інстанції і отримали його вірну оцінку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України.

Зміст вироку та вжиті в ньому формулювання для виправдання обвинуваченої істотних суперечностей з положеннями статей 373, 374 КПК України не містять, під сумнів невинуватість ОСОБА_8 не ставлять, її права не порушують, а тому, на думку колегії суддів, виправдувальний вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим та скасуванню за доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, не підлягає.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Шатських В.О. - залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом безпосередньої подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді

С.В. Кордик Н.М. Петюшева М.В. Соловйов