У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 липня 2008 року                                   м. Ужгород

      Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів:           Демченка С.М.(головуючого), Вотьканича Ф.А., Дідика В.М., з участю прокурора- Руснака П.М. розглянув у судовому засіданні у м. Ужгороді матеріали за апеляцією прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Руснак П.М. на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2008 року щодоОСОБА_1

 Цією постановою за скаргою ОСОБА_1. скасовано останову начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Закарпатської області від 16 квітня 2007 року. Цією ж постановою відмовлено у порушенні кримінальної справи за даним фактом на підставі ст.6 п.2 КПК України.

Постанова суду вмотивована тим, що для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 не було достатніх даних, які вказують на наявність в діях останнього всіх ознак злочину, передбаченого           ст.15-ч.4 ст.191 КК України. Як зазначено у постанові суду: за результатами позапланової документальної перевірки дотримання податкового законодавства підприємцю ОСОБА_1 зменшено суму бюджетного відшкодування. Вказане порушення, як вважав суд, допущено буз прямого умислу останнього, а державі не заподіяно жодних збитків.   Крім того, у постанові про порушення кримінальної справи не зазначено про наявність податкового повідомлення-рішення керівника податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ОСОБА_2 за листопад місяць 2006 року, а також не зазначено про наявність чи відсутність розпочатої процедури оскарження такого рішення. Також, ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, не може бути суб'єктом злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

 У апеляційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови. Прокурор вважає, що суд, скасувавши постанову про порушення кримінальної справи, істотно порушив кримінально-процесуальний закон, оскільки замість перевірки приводів та підстав для порушення кримінальної справи, вдався до оцінки наявних у кримінальній справі доказів.

      Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав подання і    просить   матеріали справи  направити  на  новий  судовий  розгляд, перевіривши матеріали скарги, кримінальної справи,  обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

      Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, місцевий суд вказав, що на час порушення справи прокурор не мав достатніх приводів та підстав, передбачених ст.ст. 94, 98 КПК України, для її порушення.

Суд зазначив, що серед зібраних матеріалів відсутні будь-які докази, що свідчили б про наявність прямого умислу на скоєння злочину приватним підприємцем ОСОБА_1, а також зробив висновок, що ОСОБА_1 не є суб'єктом заволодіння чужим майном або замаху на таке заволодіння.

При цьому суд зробив висновок, що ОСОБА_1 при наданні розрахунків на відшкодування ПДВ припустився помилки.

За змістом ст.236⁸ КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до вимог ч.2 ст.94 КПК України, підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину і закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Як свідчать матеріали справи, суд, замість перевірки наявності підстав і приводів, відповідно до ч.2 ст.94 КПК України, вдався до оцінки доказів. При цьому, місцевий суд зробив висновок, що зібрані документи не містять даних, які свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст.15, ч.4 ст.191 КК України. Проте, відповідно до вимог ст.64 КПК України, наведені обставини (висновки) можуть бути встановлені лише при провадженні досудового слідства, в умовах визначених кримінально-процесуальною процедурою.

Як видно, суд першої інстанції, розглядаючи скаргу ОСОБА_1, не дотримався вимог ст.236⁸ КПК України та не спростував належним чином усі доводи, наведені прокурором і належним чином не дослідив дані щодо приводу, підстав та законності джерел цих даних на підставі яких було порушено справу і сам постановив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню.

Крім того, в порушення вимог ч. 15 ст.236⁸ КПК України суд також прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, що не відповідає змісту цього закону.

При новому розгляді суду   першої   інстанції необхідно неухильно дотриматися вимог кримінально-процесуального закону, перевірити доводи   скаржника і прокурора та прийняти законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляцію прокурора відділу прокуратури Закарпатської області задовольнити, постанову Ужгородського міськрайонного суду від 30 травня 2008 року про скасування постанови прокурора і постанови цього ж суду про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2            с к а с у в а т и, а матеріали скарги направити до того ж суду на новий судовий розгляд в іншому складі.

Судді: