ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 912/384/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача прокуратури-Карпов В.Ю., -Гудименко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Созидатель-1"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2013

у справі№912/384/13-г

за позовомпрокурора м.Кіровограда в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області

доТОВ "Созидатель-1"

про відшкодування шкоди

встановив:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2013 (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 (судді: Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

ТОВ "Созидатель-1" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст.1166,1192 ЦК України, ст.40,68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.35,56 Закону України "Про охорону земель", положень п.п.3.3,5.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика №149), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149), п.п.2.2,3.7,4.3,4.4,4.9,4.13 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464 та зареєстрованого в Мінюсті України 15.15.2009р. за №18/16034. Зокрема, скаржник вказує на недоведеність обставин засмічення ним земельної ділянки такими доказами як акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та акт обстеження засміченої (забрудненої) земельної ділянки від 25.09.2012. Заявник також наголошує на тому, що оскільки ним було виконано вимоги припису від 25.09.2012 шляхом усунення засмічення земельних ділянок, то відсутні підстави вважати, що зазначена ділянка зазнала змін у зв'язку з її засміченням. На думку скаржника, завдана ним шкода є відшкодованою в натурі.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

25.09.2012р. проведено перевірку дотримання ТОВ "Созидатель-1" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області складено акт, в якому зафіксовано виявлене під час перевірки засмічення побутовими відходами земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ "Созидатель-1" згідно договору суборенди землі №3/86 від 27.06.2007. Місцезнаходженням земельної ділянки, на якій виявлено засмічення, є вул.Радянська, 3/28, м.Кіровоград. Згідно акта перевірки та акта обстеження засміченої земельної ділянки, площа засміченої земельної ділянки становить 10 кв.м. (висота шару відходів 0,1м) та 9 кв.м. (висота шару відходів 0,6м).

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією винесено припис від 25.09.2012 про усунення порушення, яким зобов'язано ТОВ "Созидатель-1" ліквідувати виявлене засмічення; складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно керівника відповідача (директора Гута Р.Ю.) та винесено постанову про накладення на зазначену посадову особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Факт засмічення земельної ділянки встановлено уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення акта перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земельної ділянки.

Представниками позивача за наслідками перевірки на основі Методики №149 здійснений розрахунок розміру шкоди, яка заподіяна відповідачем в результаті засмічення земельної ділянки побутовими відходами, та складає 165933,29 грн.

Апеляційним судом не прийнято до уваги посилання скаржника на відшкодування ним завданої шкоди в натурі була шляхом приведення земельних ділянок до попереднього стану, оскільки порядок та розміри відшкодування шкоди встановлені Методикою №149, яка не звільняє порушників від необхідності вжиття заходів по ліквідації наслідків засмічення або забруднення.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.4 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з абзацом 2 ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їхутворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.ч.4,7 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики №149, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.09.2012 та від 05.12.2012, акту обстеження засміченої (забрудненої) земельної ділянки від 25.09.2012, припису від 25.09.2012, протоколу про адміністративне правопорушення від 27.09.2012, постанови про накладення адміністративного стягнення від 04.10.2012 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факт завдання ним шкоди шляхом засмічення побутовими відходами земельної ділянки по вул.Радянській, 3/28 у м.Кіровограді, внаслідок чого державі було завдано шкоди на спірну суму.

Касаційна інстанція відхиляє твердження заявника про недоведеність того факту, що тимчасове розміщення відповідачем побутових відходів на земельній ділянці призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, через відсутність відбору позивачем проб ґрунту та проведення відповідних аналізів, позаяк предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням, що не слід ототожнювати. Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149). Причому, факт засмічення земель та розмір завданої шкоди встановлюються на основі акту перевірки, складеного компетентним органом, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення природоохоронного законодавства тощо.

Таким чином, встановлений екологічною перевіркою та судами попередніх інстанцій факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки. Тому для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття.

Додатковим доказом обґрунтованості позовних вимог є встановлений судами та визнаний відповідачем факт усунення ним допущених порушень природоохоронного законодавства після винесення товариству припису від 25.09.2012 про ліквідацію засмічення земельної ділянки побутовими відходами. При цьому, колегія відхиляє посилання скаржника на загальні положення ст.1192 ЦК України в обґрунтування доводів щодо достатності відшкодування ним шкоди в натурі шляхом очищення засміченої земельної ділянки на виконання вимог припису від 25.09.2012, оскільки чинне природоохоронне законодавство не звільняє порушників від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків в разі усунення суб'єктом господарювання допущеного порушення на вимогу державних контролюючих органів та за умов доведеності заподіяння шкоди державі на момент виявлення правопорушення. Твердження відповідача з цього приводу спростовуються спеціальною нормою ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якої шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги недоречні доводи заявника щодо протиправності дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища при проведенні перевірки, зокрема, в частині проведення перевірки без необхідних дозвільних документів (наказ про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки, службове посвідчення), з огляду на те, що протиправність зазначених дій державних інспекторів, не встановлено в порядку адміністративного судочинства, що підтверджується постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 у справі №811/1344/13-а (а.с.155-156), доказів скасування якої відповідач не надав. Крім того, припис від 25.09.2012 та постанова від 04.10.2012 про накладення адміністративного стягнення не скасовані судом як незаконні.

Отже, скаржником не спростовано факт порушення ним вимог природоохоронного законодавства шляхом засмічення побутовими відходами території земельної ділянки площею 10 кв.м. (висота шару відходів 0,1м) та 9 кв.м. (висота шару відходів 0,6м), що знаходиться по вул.Радянській, 3/28, у м.Кіровограді.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 у справі №912/384/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Созидатель-1" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун