У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення коштів, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року, а також касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2012 року, ухвалу та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, із урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог (остання редакція уточненої позовної заяви від 27 листопада 2012 року) просила стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») на її користь три проценти річних за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року у розмірі 8 752 грн 24 коп., плату за безпідставне збереження процентів за вкладом за період із 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року - 61 110 грн 47 коп., інфляційній втрати за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року - 26 505 грн 80 коп., збитки - 19 422 грн 98 коп., пеню за період з 18 грудня 2009 року по 12 травня 2010 року - 359 467 грн 84 коп.

Свої вимоги мотивувала тим, що 7 жовтня 2008 року між сторонами укладено депозитний договір № 649109, за умовами якого позивачу відкрито депозитний рахунок на 1 365 500 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 21 % річних. Проте відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору. Зокрема, не своєчасно та не у повному розмірі виплачено проценти за користування вкладом, що є підставою для стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України; суму вкладу та проценти повернуто банком та отримано позивачем 27 вересня 2011 року та 21 січня 2012 року, а пеню та проценти - пізніше; при поверненні комісії та процентів позивачу завдано збитків, які полягають у безпідставно стягнутій комісії за перерахування вказаних грошових коштів на поточний рахунок позивача в іншому банку. Відповідачем також не сплачено грошові кошти за безпідставне зберігання грошових коштів за період з 29 січня 2009 року по 26 квітня 2009 року. Крім того, банком не виконано розпорядження позивача про переказ 1 249 773 грн 35 коп. на її рахунок в іншому банку, у зв'язку з чим на її користь підлягає стягненню пеня у розмірі 124 977 грн 35 коп.

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача три проценти річних за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року у розмірі 8 752 грн 24 коп., інфляційні втрати за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року - 26 505 грн 80 коп., пеню за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року - 124 977 грн 35 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 118 698 грн 34 коп. суми поточного боргу за поточним картковим рахунком скасовано та закрито провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року, інфляційних втрат за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року та скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача три проценти річних за період з 1 жовтня 2009 року по 27 вересня 2011 року в розмірі 7 114 грн 77 коп., інфляційні за період з 1 жовтня 2009 року по 27 вересня 2011 року - 22 433грн 98 коп., а також відмовлено у стягненні пені.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

У касаційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ «КБ «Надра» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року, а також касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року підлягають задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року - відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 7 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра", правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 укладеного договір № 649109 строкового банківського депозиту "Мій вибір", за умовами якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок грошову суму у розмірі 1 365 500 грн строком на 12 місяців під 21 % річних від суми вкладу та зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, встановленому договором (далі - Договір депозиту).

Відповідно до п. 2.4 Договору депозиту вкладник за домовленістю з банком вносить кошти на вкладний рахунок готівкою або перераховує з поточного рахунку вкладника № 79919606, відкритого у рамках даного Пакету послуг.

Згідно із п. 3.4.5. Договору депозиту відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" зобов'язувався повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.

Пунктом 4.4 Договору депозиту визначено, що оплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно, шляхом перерахування суми процентів на рахунок.

За період з 1 січня 2008 року по 2 жовтня 2009 року вкладник отримав із поточного рахунку 117 743 грн 71 коп. процентів за договором.

Відповідно до п. 4.5.1 Договору депозиту у випадку дострокового повернення вкладу та розірвання дії договору, банк здійснює перерахунок нарахованих та/або сплачених процентів на суму, що виплачується, за весь строк дії договору за процентною ставкою дострокового розірвання депозиту за вимогою клієнта, що встановлена банком згідно умов обслуговування депозитів у рамках пакета послуг. Якщо сума раніше нарахованих та сплачених банком процентів перевищує суму процентів, що належить до виплати вкладнику, то банк утримує різницю між цими сумами в момент дострокового повернення вкладу.

Судами також встановлено, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2009 року достроково розірвано Договір депозиту та стягнуто з банку на користь вкладника 1 365 500 грн вкладу.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 4 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2010 року, вказане рішення суду першої інстанції змінено, зменшено до 1 135 035 грн 58 коп. розмір стягнутої на користь вкладника суми вкладу.

28 серпня 2009 року та 29 вересня 2009 року на поточний рахунок позивача перераховано 22 783 грн 27 коп та 25 140 грн 16 коп відповідно.

17 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до банку із заявою про переказ коштів у розмірі 1 249 773 грн 47 коп., але цю вимогу банком виконано не було у зв'язку з відсутністю достатніх грошових коштів на кореспондентському рахунку.

Вклад та проценти було повернуто банком та отримано позивачем 27 вересня 2011 року та 27 січня 2012 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що належні вкладнику грошові кошти не було виплачено у повному обсязі після розірвання Договору депозиту, тому з банку необхідно стягнути на користь позивача три проценти річних та інфляційні втрати за період з 29 січня 2009 року по 27 вересня 2011 року. Крім того, відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" на користь вкладника необхідно стягнути пеню за порушення банком строків виконання доручень клієнта на переказ коштів.

Водночас, судом відмовлено в стягненні грошових коштів із поточного рахунку вкладника в розмірі 118 698 грн 34 коп. (проценти, які просила стягнути позивач за період із 30 грудня 2008 року по 4 серпня 2009 року).

Крім того, відмовлено у стягненні плати за безпідставне збереження грошових коштів на підставі ст. 1214 ЦК України, оскільки суд дійшов висновку, що вказана норма не поширюється на договірні відносини, які виникли між сторонами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові про стягнення 118 698 грн 34 коп. боргу за поточним картковим рахунком та закрив провадження у справі в цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки вимога про стягнення вказаної суми (процентів за Договором депозиту) була вирішена рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 6 вересня 2010 року, яке було залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 28 січня 2010 року.

У касаційній скарзі на ухвалу апеляційного суду від 6 березня 2013 року про закриття провадження у справі у частині стягнення з відповідача 118 698 грн 34 коп. поточного боргу за поточним картковим рахунком, ОСОБА_3 зазначає, що ці грошові кошти не є процентами за депозитним вкладом.

Із такими доводами касаційної скарги погодитись не можна, оскільки відповідно до Договору депозиту, проценти за договором перераховуються на поточний картковий рахунок вкладника.

Обгрунтовано погодившись із висновком суду першої інстанції про порушення банком грошового зобов'язання та необхідністю стягнення з нього трьох процентів річних та інфляційних втрат, апеляційний суд стягнув указані суми за інший період (із 1 жовтня 2009 року по 27 вересня 2011 року) та в іншому розмірі.

Вирішуючи спір у частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, апеляційний суд не мотивував, з яких підстав стягнув указані суми саме з 1 жовтня 2009 року по 27 вересня 2011 року, а не з 29 січня 2009 року, як просила позивач (а.с.2-7, Т.2).

За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, апеляційним судом не повністю встановлено обставини справи.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2012 року (у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» про стягнення коштів) стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 три проценти річних у розмірі 30 402 грн 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 71 003 грн 27 коп., плату за безпідставне збереження коштів у розмірі 212 814 грн 40 коп., пеню за невиконання доручення клієнта про перерахунок коштів у розмірі 123 280 грн, а всього 437 499 грн 73 коп. (а.с.23-25, Т.2).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2012 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2012 року скасовано у частині стягнення з банку плати за безпідставне збереження коштів у розмірі 212 814 грн 40 коп. та відмовлено в позові у цій частині. Крім того, зменшено загальну суму заборгованості до 224 685 грн 33 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2012 року залишено без змін.

Вказаним рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2012 року встановлено таке.

27 вересня 2011 року банк перерахував ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 135 065 грн 58 коп., стягнуті з нього рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 4 серпня 2009 року.

Крім того, 27 січня 2012 року банком на користь ОСОБА_3 було також перераховано 562 094 грн 03 коп. на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, якими, зокрема, з банку стягнуто й три проценти річних та інфляційні втрати за період з 10 вересня 2009 року по 30 січня 2011 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та змінюючи його, апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Надра» та не спростував їх, не взяв до уваги судові рішення в інших справах за позовами ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за одним і тим же Договором депозиту, не встановив розмір інфляційних втрат і трьох процентів річних, які має бути стягнуто з відповідача.

Разом із тим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суди безпідставно відмовили їй у відшкодуванні збитків у розмірі 19 422 грн 98 коп., що полягали у безпідставно стягнутій із вкладника комісії за перерахування грошових коштів на її поточний рахунок в іншому банку, оскільки при вирішенні цієї позовної вимоги суди правильно виходили із того, що грошові кошти вкладника було перераховано відповідачем на поточний рахунок в іншому банку на її вимогу.

Оскільки допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають важливе значення для правильного її вирішення, рішення апеляційного суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скарг ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року відхилити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року, а також касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М Сімоненко

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

С.О. Карпенко

А.С. Олійник