АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Лагнюка М. М. ,
суддів Матієк Т.В., Єленіної Ж.М. ,
за участю прокурора Решетняк Н.О.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Опанасюка І.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2007 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Києва, українець, громадянин України одружений, приватний підприємець, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий:
24.04.2000 р. Ленінградським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України на 1 рік зі сплатою штрафу в розмірі 680 грн.; 18.05.2001р. Києво - Святошинським районним судом Київської області за ст. ст. 215-3 ч. 2, 140 ч. 2, 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі із
Справа № 11-а- 2042 Категорія ЮС: ч.2 ст. 309
Головуючий у першій інстанції Домарацька А.В.
Доповідач Матієк Т.В.
застосуванням ст. 45 КК України на строк 2 роки зі сплатою штрафу 700 грн.; 15.02.2002 р. Святошинським районним судом м. Києва за ст. ст. 140 ч.3, 229-6 ч.1, 186 ч.3, 70, 71 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 4.02.2005р. умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 11 днів, засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 13.04.2007 року приблизно о 18.30 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, повторно незаконно придбав у невстановленої слідством особи для власного вживання наркотичний засіб - ацетильований опій загальною вагою в перерахунку на суху речовину 0, 18 гр., яку незаконно повторно зберігав при собі до моменту виявлення цього наркотику працівниками міліції приблизно о 19.10 годині 13.04.2007р. біля будинку АДРЕСА_2.
В апеляції на вирок суду прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Апелянт вказує на те, що суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, та особу засудженого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок суду залишити без змін, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає
3
фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299, 301-1 КПК України.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у повторному незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, кваліфіковані правильно. Вказаний висновок суду учасниками процесу не оспорюється.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше судимий, тобто ті обставини, на які вказує прокурор в апеляції, визнання вини та щире каяття винного, що він позитивно характеризується, працює, та відповідно до вимог ст. 65 ЮС України обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 ЮС України.
Слід зазначити, що апелянт не оспорює мінімальний строк позбавлення волі, призначений ОСОБА_1 за ч:2 ст. 309 КК України.
Посилання прокурора на те, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості і неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не є безумовною перешкодою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1 на досудовому та судовому слідстві визнавав свою вину, давав послідовні та правдиві показання, щиро каявся у вчиненому. Засуджений ОСОБА_1 працює, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_1 від 21.03.2006 року як фізичної особи - підприємця (а.с. 129), має на утриманні дружину та мати пенсіонерку (а.с. 127-128). Згідно наявних у справі характеристик на ім'я ОСОБА_1 останній за місцем проживання проявив себе з позитивної сторони, порушень житлово-комунальної дисципліни чи нарікань з боку сусідів не зафіксовано (а.с. 97), за місцем останнього відбування покарання засуджений мав заохочення, не мав стягнень, був залучений до праці, яку виконував сумлінно, і характеризується виключно з позитивної сторони як особа, яка твердо стала на шлях виправлення (а.с. 96). Згідно довідки Державного департаменту України з питань покарань, після відбування покарання з ОСОБА_1 протягом 2005 року неодноразово були проведені консультації та бесіди працівниками міліції та центру соціальних служб, від яких засуджений не ухилявся.
Тяжких наслідків від скоєного ОСОБА_1 злочину не настало.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що засуджений ОСОБА_1 не
становить великої суспільної небезпеки для суспільства, а тому його
виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Колегія
суддів погоджується з висновком суду про можливість звільнення ОСОБА_1
від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування в частині призначеного покарання немає.
Колегія суддів в порядку ст. 365 КПК України виключає з вироку покладений на ОСОБА_1 обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця навчання, оскільки згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 не навчається в учбовому закладі і покладання на нього даного обов»язку є зайвим.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію прокурора Опанасюка І.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України виключити з вироку покладений на ОСОБА_1 обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця навчання.