АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/1485/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

суддівРоманової Л.В., Притуленко О.В.,

при секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання факту проживання однією сім.єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання угоди дарування квартири удаваною, поділ майна, що є об.єктом спільної часткової власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулася в суді з позовом до ОСОБА_7 про визнання факту проживання однією сім.єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,визнання угоди дарування квартири АДРЕСА_1 удаваним, поділ майна, що є об.єктом спільної часткової власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2003 року по 2013 рік сторони проживали однією сім.єю в квартирі АДРЕСА_2.

Від сумісного житття народилась дочка ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1.

В 2011 році за сумісні кошти сторони вирішили придбати нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка розташована у старому житловому фонді. До вказаної квартири належав сарай літ.»З», який не був належним чином оформлений, в зв.язку з чим нотаріус запропонував оформити договір дарування квартири, а не договір купівлі-продажу. Безоплатним набувачем за договором дарування від 12.08.2011 року був зазначений ОСОБА_7

Позивач посилається на те, що вказана угода є удаваною, оскільки за вказану квартиру були заплачені грошові кошти, набуті сторонами під час сумісного проживання і ведення сумісного господарства.

Просила визнати, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 12.08.2011 року ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, встановити факт сумісного проживання із ОСОБА_7 однією сім.єю без реєстрації шлюбу і на підставі ст. 74 СК України визнати за нею право власності на 1\2 частку квартира АДРЕСА_1 .

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 16.09. 2013 року провадження у справі було відкрите та справу призначено до розгляду на 20 листопада 2013 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, як незаконну.

На думку апелянта, суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що справа не підсудна Керченському міському суду АРК, оскільки він, як відповідач, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3, адже відповідно статті 109 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєтрованим у встановленому порядку місцем її проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі суд першої інстанції виходив, в тому числі, з того, що позов поданий з врахуванням приписів статті 114 Цивільного процесуального кодексу України, щодо виключної підсудності, а отже справа підсудна Керченському міському суду АР Крим.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони обґрунтовані та засновані на законі.

Судом встановлено, що предметом спору є встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільно нажитого майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1 .( а.с.12-14)

З свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця вбачається, що місцем проживання відповідача ОСОБА_7 є АДРЕСА_3 (а.с. 24).

За загальним правилом підсудності (частина 1 стаття 109 Цивільного процесуального кодексу України) позови до фізичних осіб пред'являються в суд за їх зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до частини 2 статті 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Статтею 114 ЦПК визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна" (ч. 1 ст. 114 ЦПК) є більш широке, ніж поняття "позови, де предметом спору є нерухоме майно". А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_6, пов'язані з її правом на нерухоме майно та відповідно до вимог процесуального закону щодо виключної підсудності даних спорів, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням вимог статті 114 Цивільного процесуального кодексу України та справа підсудна Керченському міському суду АР Крим.

Доводи, які викладені у апеляційній скарзі про те, що справа підсудна Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, оскільки ОСОБА_7 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вимогам статті 114 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 312, пунктом 4 частини 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Ухвалу Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова О.В.Притуленко