УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1455/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
"29" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівСамойлової О.В., Кустової І.В.,
При секретаріСеттаровій У.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 у якому просять усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача передати позивачам ключі від вхідних дверей вказаної квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є одним із співвласників квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 - законним користувачем. Однак, ОСОБА_8 чинить перешкоди позивачам у користуванні вказаною квартирою, змінивши замок вхідної двері та не надавши від нього ключі.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2013 року позов задоволено: усунуті перешкоди у користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_8 надати позивачам ключі від вхідної двері вказаної квартири.
Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2013 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду від 29 серпня 2013 року ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з ухваленням нового про відмову у позові.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі йдеться про те, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що позивачі звернулися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом, порушивши вимоги ст. 11 ЦПК України.
Також апелянт посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 має право користування квартирою АДРЕСА_1 поклавши в основу цього висновку те, що ОСОБА_7 проживає у квартирі на підставі договору найму, що не відповідає дійсності.
Крім того, апелянт вказує, що ОСОБА_6 взагалі у вказаній спірній квартирі житлової площі не мав, зареєстрований за іншою адресою, рішення суду про вселення ніколи не ухвалювалось.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять її відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15 липня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, квартира АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (рішення Феодосійського міського суду АР Крим 13 грудня 2012 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 23 січня 2013 року). У вказаній квартирі зареєстровані відповідач ОСОБА_8 та позивач ОСОБА_7
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі мають право користування спірною квартирою, однак відповідач вказані їх права порушує, створюючи перешкоди у користуванні вищезазначеною квартирою, що є підставою для захисту прав позивачів у визначений ними спосіб.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим 13 грудня 2012 року, що набрало законної сили, встановлено, що позивач ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_1.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України).
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Аналогічні правила встановлені ч. 1 ст. 383 ЦК України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, остання створює перешкоди у користуванні ОСОБА_6 вказаною квартирою, змінивши замок вхідної двері та відмовивши у наданні ключів.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обстави, суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про наявність підстав для захисту прав ОСОБА_6 у визначений ним спосіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, те що ОСОБА_6 у вказаній спірній квартирі житлової площі не мав, зареєстрований за іншою адресою, рішення суду про вселення ніколи не приймалося, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Так, житлова площа це площа жилих кімнат квартири, тобто є складовою квартири, а тому маючи право власності на квартиру, позивач ОСОБА_6 має право на жилу площу в ній.
Інше місце реєстрації ОСОБА_6 та відсутність рішення суду про його вселення, не позбавляють його права користування вказаною квартирою, яка належить йому на праві спільної сумісної власності з відповідачкою і не свідчать про правомірність поведінки останньої, яка створює перешкоди у її користуванні.
Також погоджується колегія суддів з рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_7
З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 укладений та зареєстрований у встановленому порядку договір найму квартири АДРЕСА_1.
З 03 грудня 2008 року ОСОБА_7 проживає та зареєстрована у вказаній квартирі в якості наймача.
Вищенаведені обставині встановлені рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 05 червня 2013 року, а тому згідно ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
З матеріалів справи, зокрема з договору купівлі-продажу квартири, укладеного 15 липня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вбачається, що на час укладення договору найму між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 спірна квартира перебувала у приватному житловому фонді і належала ОСОБА_9 з 2001 року на підставі договору купівлі-продажу.
У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 814 ЦК України).
Статтею 170 ЖК України встановлено, що при переході права власності на жилий будинок (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених статтею 168 цього Кодексу.
Враховуючи положення ст. 821 ЦК України договір найму житла, укладений ОСОБА_7 не закінчився.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що договір був припинений або розірваний у встановленому законом порядку, суд першої інстанції, дійшов правильному висновку про наявність у ОСОБА_7 права користування спірною квартирою.
З огляду на те, що судом встановлений факт створення відповідачем перешкод у користування ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_1 враховуючи приписи ст. 396 ЦК України, згідно якої особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, колегія суддів вважає правильним висновок про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_7
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_7 права на користування квартирою АДРЕСА_1 оскільки остання є не наймачем, а піднаймачем вказаної квартири є неспроможними з огляду на таке.
Так, відносини піднайму житла виникають між особами, що не є власниками житла. Однак, як встановлено вище, ОСОБА_9 як сторона договору був власником квартири АДРЕСА_1.
Також не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої порушив вимоги ст. 11 ЦПК України зазначивши, що позивачів звернулися до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні житлом.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України). Отже поняття житло охоплює такий об'єкт, як квартира. А тому суд першої інстанції вірно визначив предмет позову.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2013 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 29 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.
Судді:
Т.С. Авраміді Кустова І.В. О.В.Самойлова