Справа №11-а-2145 Головуючий в І інстанції - Губко А.О.
Категорія - ст. 309 ч. 2 КК України Доповідач - Кравченко СІ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року колегія судців судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
· головуючого судді Бєлан Н.О.
· суддів Британчука В.В., Кравченка СІ.
· з участю прокурора Мінакової Г.О.
· засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2007 року, згідно з яким, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який народився у м. Києві, громадянин України, не одружений, проживаючий у АДРЕСА_1, раніше судимий:
5 травня 1996 року Залізничним районним судом м. Києва за ст. 117 ч.3, 206 ч.2, 118 ч.2, 42 КК України на 7 років та 6 місяців позбавлення волі. Звільнився з місць позбавлення волі 14 липня 2000 року умовно -достроково на 2 роки 5 місяців та 27 днів; 24 травня 2002 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.1, 71 КК України на три роки позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 17 серпня 2004 року умовно -достроково на 7 місяців 24 дні;
1 лютого 2007 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.1, 69 КК України на шість місяців арешту. Вироком Апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2007 року вказаний вирок скасований в частині призначеного покарання та ОСОБА_1 призначено покарання у виді одного року позбавлення волі , -
Засуджений за ст. 309 ч.2 КК України на два роки та шість місяців позбавлення волі. Згідно ст. 70 ч.4 КК України за сукупність злочинів шляхом часткового складення покарань остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. При цьому, в строк відбування покарання
ОСОБА_1 зараховано покарання, яке відбуте ним за попереднім вироком починаючи з 17 січня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він будучи раніше судимим, в тому числі за вчинення злочину передбаченого ст. 309 ч.1 КК України, 15 серпня 2006 року в денний час, знаходячись на площі Космонавтів у м. Києві, у невстановленої слідством особи незаконно придбав наркотичний засіб - макову солому, яку переніс до своєї квартири АДРЕСА_1і, де виготовив з неї наркотичний засіб ацетильований опій, який зберігав без мети збуту.
16 серпня 2006 року приблизно о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_1 у себе в квартирі був затриманий співробітниками міліції, які вказаний наркотичний засіб, загальна вага якого відповідно до висновків експерта в сухому залишку становила 0, 3123 гр. виявили та вилучили.
В апеляції засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання. При цьому апеляція мотивована тим, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу. Тому просить застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене покарання, або звільнити його від відбування покарання на підставі закону України «Про амністію».
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію та просив пом'якшити призначене йому покарання, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє, , сдово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає її такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку та правильність кваліфікації його дій за ст. 309 ч.2 КК України в апеляції не оспорюються.
Міра покарання ОСОБА_1 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідною для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів. Остаточне покарання ОСОБА_1 суд обгрунтовано призначив у відповідності з вимогами ст. 70 ч.4 КК України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України по справі не вбачається.
Також, оцінюючи доводи, викладені в апеляції, колегія суддів приймає до уваги посилання засудженого на те, що він добровільно пройшов курс лікування проти наркоманії. Але ця обставина не є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до вимог ст. 309 ч.4 КК України особа підлягає звільненню від відповідальності лише за вчинене діяння передбачене ч.1 ст. 309 КК України, а ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.2 КК України.
Закон «Про амністію» від 19 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 також не може бути застосований, оскільки виходячи із даних про його особу він не являється суб'єктом застосування даного закону.
За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2007 року щодо нього, - без зміни.