УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11 -а-2134 Категорія: ст. ст. 186 ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції: Губко А.О.
Доповідач: Шальнєва Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Бєлан Н.О.,
суддів: Шальнєвої Т.П., Стрижко СІ.
за участю прокурора: Мінакової Г.О.
засудженого: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17.08.2007 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, с Ліпна горка Тиквинського району Ленінградської області Російської Федерації, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого:
засуджено:
за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 26.04.2007 року приблизно о 17 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в під'їзді будинку АДРЕСА_2, підійшов до раніше незнайомої йому неповнолітньої гр. ОСОБА_2, та застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я останньої, схопив ззаду її за волосся та повалив на землю.
Після чого шляхом ривка відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 875 грн., спричинивши останній матеріальну шкоду.
2
В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення злочину з викраденим зник, однак невдовзі був затриманий і викрадене ним у потерпілої майно було у нього знайдено та вилучено.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким визнати його винним за ст. ст. 15 ч.3, 186 ч.1 КК України, та пом'якшити йому покарання, застосувавши до нього ст. ст. 69, 75 КК України, посилаючись на те, що суд першої інстанції при постановлені вироку допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки не було жодних підстав кваліфікувати його дії за ч.2 ст. 186 КК України, та істотно порушив вимоги кримінально - процесуального закону, не надавши йому можливості ознайомитись з матеріалами кримінальної справи.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність засудженого ОСОБА_1 у відкритому викрадені чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, при обставинах, викладених у вироку, матеріалами справи доведена.
Вона підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_3, показаннями законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_4 , показаннями самого засудженого ОСОБА_1 даними під час досудового та судового слідства, даними протоколу огляду місця події від 26.04.2007 року (а.с. 7-8), протоколу огляду, виявлення та вилучення від 26.04.2007 року (а.с. 6) та іншими доказами на які суд послався у вироку.
Так, згідно показанням потерпілої ОСОБА_2, 26.04.2007 року, коли вона поверталась додому з ліцею біля 17 години, до неї біля ліфта підійшов незнайомий чоловік, який став забирати у неї сумку, яку вона не відпускала. Після чого він притиснув її до стіни і схопивши за волосся силою потягнув її до низу. Намагаючись від нього втекти, вони перемістились до виходу з під'їзду, де він її штовхнув, і вона впала на асфальт. В цей час ОСОБА_1 вирвав в неї сумку з іншим належним їй майном на загальну суму 875 грн. і став тікати, однак через деякий час його наздогнав її сусід, і прибувши співробітники міліції вилучили у нього сумку з її речами.
Суд правильно поклав в основу вироку такі показання потерпілої ОСОБА_2, оскільки вони були послідовні, логічні та переконливі протягом усього слідства, не мають ніяких протиріч і узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з показами свідка ОСОБА_3, який підтвердив,
3
що, коли 26.04.2007 року, приблизно о 17 годині, він сидів на лавочці біля свого будинку АДРЕСА_2, він почув жіночий крик, та побачив як з під'їзду його будинку вийшов незнайомий чоловік та сусідська дівчина ОСОБА_2, у якої ОСОБА_1 намагався забрати з рук її сумку, а другою рукою тримав дівчину за волосся. В цей момент він ривком вирвав у неї сумку, від чого дівчина впала на асфальт, а засуджений став втікати, і він побіг за ним, наздогнавши останнього біля буд. АДРЕСА_3, привів його до під'їзду, і передав ОСОБА_1, який у руках тримав викрадену у ОСОБА_2 сумку, прибувшим співробітникам міліції.
Будь-яких підстав сумніватися в правильності вказаних висновків суду першої інстанції в апеляції не наведено.
У свою чергу, засуджений ОСОБА_1 на досудовому та судовому слідстві свою вину повністю визнав та щиро розкаявся у вчиненому.
Твердження засудженого ОСОБА_1 в апеляції про те, що він не застосовував до потерпілої насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останньої, є безпідставними. Як вбачається із справи, ці твердження ґрунтуються виключно на показаннях самого засудженого ОСОБА_1 та спростовуються наведеними у справі доказами.
Виходячи з цих та інших наведених у вироку доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій зазначених у вироку.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 186 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 186 КК України є необгрунтованими бо спростовуються зібраними по справі доказами, яким суд у вироку дав належну оцінку.
Підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 зі ст. 186 ч.2 КК України на ст. 15 ч.3, 186 ч.1 КК, про що порушено питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Що стосується порушень кримінально-процесуального закону на які є посилання в апеляції засудженого, то вони в матеріалах справи відсутні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що засуджений був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі (а.с. 57). Будь-яких інших заяв про ознайомлення з матеріалами справи від засудженого ОСОБА_1 не надходило.
Будь-яких інших порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, колегія суддів не знаходить.
4
Що стосується посилання засудженого ОСОБА_1 на суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що вони також є безпідставними.
Міра покарання ОСОБА_1 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, є необхідною та достатньою для його виправлення і перевиховання, попередження нових злочинів.
При цьому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких, особу винного, який раніше не судимий, не зайнятий суспільно-корисною працею, за місцем тимчасового утримання зарекомендував себе посередньо, наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Між тим, враховуючи вищенаведені обставини, а також: позитивну характеристику засудженого ОСОБА_1 з минулого місця роботи, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, підстав для пом'якшення йому покарання, застосування ст. ст. 69, 75 КК України, за викладеними в апеляції мотивами, колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без змін, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1, - залишити без змін.