СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
29.09.2008 |
Справа № 22а-22/08 Попередня справа № 2а-420/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Дугаренко О.В.
секретар судового засідання Ланчева Г.Є.
за участю:
позивач: не з'явилася
представник відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г. ) від 17.04.08 у справі № 2а-420/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м.Севастополі (вул. Леніна 66, м.Севастополь, 99000)
про стягнення недоплаченої грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, п. 1 ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 квітня 2008 року у справі № 22-а-420/08 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м.Севастополі про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги у сумі 2252,00грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 300,00грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачену частину щорічної разової допомоги у сумі 1163,00грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м.Севастополі звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Ленінського районного суду м. Севастополя скасувати.
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м.Севастополі вважає, що судом першої інстанції не були з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору, а також порушені норми матеріального та процесуального права, мотивуючи апеляційну скаргу наступним.
Витрати на здійснення виплат одноразової грошової допомоги ветеранам Великої Вітчизняної Війни, згідно п.9ст.87 Бюджетного кодексу України, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на суспільні потреби, їх розмір, цільову направленість цих витрат.
Ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», встановлювався розмір щорічної одноразової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня.
Крім того, п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»в частині виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня.
Міністерство фінансів та Державне казначейство до 10 квітня виділяють грошові кошти Міністерству праці та соціальної політики для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, згідно постанові Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 № 177 «Про забезпечення щорічної виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, що не суперечить положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України.
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м. Севастополі вважає, що воно не мало правових підстав для здійснення виплати в більшому розмірі ніж виплачено. Виплата проводилась в чіткій відповідності до законодавчих актів, що були чинними на момент виплати, отже своїми діями відповідач не порушував прав позивача.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доводи судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1. прирівняна до ветеранів війни, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м. Севастополі (а.с.3).
Відповідно до ч.20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 зі змінами та доповненнями, щорічно до 05 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України»на 2005-2006 роки зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в тому числі ст.13) в частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги, встановлено інший розмір, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
У зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року положення п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним судом, тобто не чинні з 09.07.07.
Також у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 визнані неконституційними та втратили чинність положення п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», що обмежував розмір разової грошової допомоги до 05 травня.
Зазначені Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07, № 10-рп/2008 від 22.05.08 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, та є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів.
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Судова колегія не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо неможливості здійснити перерахунок суми разової грошової допомоги до 05 травня ОСОБА_1. з тих підстав, що законодавством не визначений порядок здійснення перерахунку (підвищення) відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки право позивача на соціальний захист гарантоване ст. 46 Конституції України, а джерело фінансування визначено ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Поняття мінімальної пенсії за віком визначено ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно норм чинного законодавства України за відсутності закону, регулюючого відповідні правовідносини, необхідно застосовувати закон, регулюючий подібні правовідносини, що Управлінням праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя зроблено не було.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У 2006 році щорічна разова грошова допомога до 05 травня ОСОБА_1. сплачена не в повному обсязі - в сумі 50,00грн.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги за 2006 рік, оскільки положеннями ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. ОСОБА_1. звернулась до суду лише 25.03.08, тобто з порушенням строків позовної давності.
Законом України № 1058-1У від 09.07.03 з 01.04.07 встановлено розмір мінімальної пенсії за віком в сумі 406грн., тобто на користь позивачки належало виплатити (406,00х3) 1218,00грн. щорічної одноразової грошової допомоги. Отже, з урахуванням здійсненої у 2007 році виплати 55,00грн., відповідачеві належить здійснити доплату позивачці в сумі (1218,00-55,00) 1163,00грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги за 2007 рік, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».
Доводи апеляційної скарги про те, що виплата щорічної одноразової грошової допомоги ветеранам війни Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації в м. Севастополі проводилась у відповідності до чинного законодавства і після визнання норм про обмеження розміру допомоги неконституційними, додаткового фінансування або будь-яких розпоряджень до нього не надходило, колегія суддів вважає неспроможними, такими, що висновку суду не спростовують.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд вирішуючи справу «Войтенко проти України»(заява № 18966/02) дійшов висновку, що посилання державних органів на неможливість виконання зобов'язань через відсутність законодавчих заходів є безпідставними.
На думку судової колегії постанова суду першої інстанції ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства і не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, п. 1 ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 квітня 2008 року у справі № 22-а-420/2008 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Н.П.Горошко
Судді Т.В. Дадінська
О.В.Дугаренко