6
Справа 0909/4089/2012
Провадження 11/779/325/13
Категорія ст.126 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О.П.
Суддя-доповідач
Фіцак Т.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Фіцака Т.Д.,
суддів: Хруняка Є.В., Кривобокової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Даним вироком,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України і призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
Також даним вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця селища Варва Чернігівської області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого, з неповною середньою освітою, не працюючого, інваліда 2-ї групи з 1990 року безстроково, раніше не судимого, -
засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих доходів громадян, що становить 510 гривень.
Також даним вироком засуджено ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України і призначено їй покарання у виді громадських робіт на строк 60 годин, який в апеляційному порядку не оскаржується.
До набрання вироком законної сили обрано засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з місця постійного проживання.
Цивільні позови задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 800 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 400 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 607 гривень витрат за надання правової допомоги.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500 гривень моральної шкоди та 250 гривень витрат за надання правової допомоги.
В решті позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.
За вироком суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 умисно завдали ОСОБА_2 ударів, які заподіяли фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, а ОСОБА_2 умисно завдав ОСОБА_3 удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Злочини вчинено за наступних обставин: 20.06.2012 року близько 16 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували на подвір'ї будинку АДРЕСА_3. Під час словесної суперечки ОСОБА_3 наніс удар потерпілому в область обличчя та по ногах, внаслідок чого ОСОБА_2 впав на землю, а обвинувачений продовжував наносити йому удари ногами по корпусу та голові. Також, коли ОСОБА_2 лежав на землі, до нього підбігла ОСОБА_5 та вдарила його долонею по обличчі. В результаті вказаних дій ОСОБА_2 було завдано фізичного болю.
22.06.2012 року близько 16 години на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_3 удар каменем в плече, що завдало фізичного болю.
У поданих апеляціях:
- засуджений ОСОБА_2 вважає вирок суду незаконним в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126 ч.1 КК України, оскільки вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, також вважає неправильним задоволення його цивільного позову лише частково. Просить вирок суду скасувати в частині засудження його за ст. 126 ч.1 КК України і провадження в цій частині закрити, а в частині вирішення цивільних позовів постановити - відмовити в позові ОСОБА_3 до нього за безпідставністю і задовольнити його позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди повністю;
- засуджений ОСОБА_3 вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та судом допущено порушення норм КПК України 1960 року. Також вказує, що судом не взято до уваги і ту обставину, що за випадок нанесення фізичного болю ОСОБА_2 він притягався до адміністративної відповідальності. Таким чином, вважає, що суд допустив порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і вирок слід скасувати. Просить вирок суду відносно нього скасувати, а кримінальну справу закрити.
ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію ОСОБА_2, в яких вважає його апеляцію безпідставною. Просить апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок щодо нього без зміни.
Засуджені та захисники не з'явилися на розгляд справи у апеляційному суді, що не є перешкодою для її розгляду, виходячи з положень ст. 362 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Згідно із ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Судом першої інстанції недотримано вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи (а.с. 41), ОСОБА_2 знаходиться під наглядом психіатра Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 з 03.08.2001 року, є інвалідом 2 групи безстроково з 1990 року.
Відповідно до ст. 76 КПК України 1960 року експертиза в суді призначається обов'язково для визначення психічного стану обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.
Суд першої інстанції постановою від 04 січня 2013 року призначив в справі амбулаторну судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_2, однак в подальшому в порушення норм КПК України 1960 року, постанову не виконано, і не отримано висновок експерта про психічний стан ОСОБА_2 та щодо його осудності чи можливості застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ст. 262 КПК України 1960 року, розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою. Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках: зокрема коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності. Проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою.
В матеріалах кримінальної справи (а.с. 71) знаходиться заява від 04.07.2013 року від ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутності у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Однак, підпис ОСОБА_2 на даній заяві і підпис на скарзі (а.с. 2) та на апеляції (а.с. 105) наглядно відрізняються, що викликає сумніви в його достовірності.
Крім цього, дата 04.07.2013 року на заяві ( а.с. 71) поставлена іншою ручкою.
В даному випадку, суд першої інстанції, застосовуючи норму ст. 262 КПК України 1960 року, розглянув кримінальну справу у відсутності підсудного ОСОБА_2, хоча будь-які підтверджуючі документи щодо хвороби на той момент підсудного у справі відсутні.
З протоколу судового засідання ( а.с. 90-91) вбачається, що розгляд справи продовжувався 09.07.2013 року та 15.07.2013 року без підсудного - потерпілого ОСОБА_2, без відомостей про поважність причин неявки.
Згідно із ст. 267 КПК України 1960 року потерпілий під час судового розгляду справи в справах зазначених у частині першій статті 27 КПК України 1960 року - має право підтримувати обвинувачення.
В силу ст. 282 КПК України 1960 року суд своєю постановою закриває справу про злочин, зазначений у частині першій статті 27 КПК України 1960 року за примиренням сторін чи у зв'язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.
З протоколу судового засідання ( а.с. 82-92) вбачається, що дані питання судом не обговорювалися.
Відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року, якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійши, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції у такому вигляді не може бути залишений в силі відносно всіх засудежних, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.
При новому розгляді справи, слід виконати вимоги КПК України 1960 року та прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2013 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий Т.Д. Фіцак
Судді: Є.В. Хруняк
Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом
Суддя Т.Д. Фіцак