Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Парінової І.К.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» (далі - ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій») звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 7 лютого 2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», та ОСОБА_3 було укладено договір № 08020708 про надання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT в оренду на умовах фінансового лізингу. Умови договору щодо передачі обладнання клієнту товариством виконано. Натомість внаслідок порушення відповідачем строку та порядку здійснення платежів у рахунок оплати вартості пакета LeaseIT утворилася заборгованість у розмірі 7 577, 31 грн, яку позивач просив стягнути із ОСОБА_3

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» 7 577, 31 грн у рахунок погашення заборгованості за договором від 7 лютого 2008 року. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення апеляційного суду указаним вимогам закону не відповідає.

Встановлено, що 7 лютого 2008 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», та ОСОБА_3 було укладено договір № 08020708 про надання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT в оренду на умовах фінансового лізингу.

За умовами договору вартість пакета LeaseIT становить 2 % від первісної вартості обладнання за кожний місяць із повною виплатою протягом 2 років.

Пунктом 6.12. Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT передбачено право оператора LeaseIT збільшувати цей платіж в односторонньому порядку у випадку суттєвих змін встановленого Національним Банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, якому кореспондує обов'язок повідомити про збільшення платежу клієнта в рахунку на оплату чергового поточного платежу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Із особового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що підвищення розміру платежу на підставі п. 6.12. Правил відбулося з грудня 2008 року (а. с. 18). Натомість доказів повідомлення відповідача про таке збільшення матеріали справи не містять.

Дійшовши висновку щодо неналежного виконання ОСОБА_3 умов договору, апеляційний суд наведених обставин не врахував та не з'ясував, чи дотримано оператором порядку збільшення платежу на підставі п. 6.12. Правил та чи виник у відповідача обов'язок щодо оплати вартості пакета LeaseIT за підвищеним розміром.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_3 містить позицію «Штрафні санкції» у розмірі 1 359, 99 грн.

За ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Спростовуючи доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності, апеляційний суд послався на положення ч. 2 ст. 786 ЦК України, за якою перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, що за укладеним між сторонами договором не відбулося.

Разом з тим, наведену норму закону апеляційним судом застосовано неправильно.

За роз'ясненнями Конституційного Суду України (рішення від 3 липня 2012 року № 14-рп/2012) положення ст. 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Враховуючи те, що порушення апеляційним судом норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 212, 214, 303, 316 ЦПК України) та застосування до спірних правовідносин норми, яка до їх вирішення не застосовується, унеможливило встановлення фактичних обставин щодо суми заборгованості відповідача, що має істотне значення для вирішення справи, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню відповідно до ст. 338 ЦПК України із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 31 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М.Сімоненко

Судді: В.І.Амелін

Т.П.Дербенцева

А.С.Олійник

І.К.Парінова