УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд» про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки на Врубелівському узвозі у м. Києві, укладений 4 березня 2004 року між Київською міською радою та ТОВ «Альянс-Буд». В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23 жовтня 2001 року він звернувся до Київської міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. 19 червня 2003 року до Київради звернулося ТОВ «Альянс-Буд» із заявою на отримання в оренду земельної ділянки для будівництва житлового будинку на Врубелівському узвозі в м. Києві, до складу якої увійшла спірна ділянка по АДРЕСА_1. 23 грудня 2003 року Київрада прийняла рішення № 316/1191, яким передала спірну ділянку ТОВ «Альянс-Буд» в оренду строком на 25 років. Зазначений договір оренди земельної ділянки було зареєстровано 16 березня 2004 року.

У зв'язку із порушенням його права на спірну земельну ділянку він звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом про скасування вищезазначеного рішення. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволені, рішення Київради скасовано, однак на сьогодні спірний договір оренди земельної ділянки не припинений.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 261, ст. 262, ч. 3 ст. 267 ЦК України, виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права після спливу строку позовної давності. Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення трирічного строку позовної давності.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Київради № 316/1191 від 23 грудня 2003 року ТОВ «Альянс-Буд» була передана в оренду земельна ділянка на Врубелівському узвозі в м. Києві для будівництва. 4 березня 2004 року між Київською міською радою та ТОВ «Альянс-Буд» був укладений договір оренди земельної ділянки, яка розташована на Врубелівському узвозі з м. Києві.

Рішенням Київської міської ради № 789/789 від 11 грудня 2008 року ОСОБА_3 було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність (в оренду) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 67).

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року позов ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення II сесії VI скликання Київської міської ради № 789/789 від 11 грудня 2008 року «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_3 від 17 жовтня 2001року».

Зазначеною постановою також установлено, що 23 жовтня 2001 року ОСОБА_3 звернувся до Київської міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

19 червня 2003 року до Київської міської ради звернулось ТОВ «Альянс-Буд» із заявою на отримання в оренду земельної ділянки площею 1,4 га по Врубелівському узвозу в м. Києві для будівництва житлового будинку, до складу якої увійшла ділянка по АДРЕСА_1.

23 грудня 2003 року Київська міська рада прийняла рішення № 316/1191 про передачу цієї земельної ділянки ТОВ «Альянс-Буд» в оренду на 25 років. 16 березня 2004 року між Київрадою і ТОВ «Альянс-Буд» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.

4 жовтня 2007 року рішенням Подільського районного суду м. Києва було задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано протиправним вищезазначене рішення Київської міської ради № 316/1191 від 23 грудня 2003 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2008 року було задоволено позов ОСОБА_3, припинено договір оренди земельної ділянки № 91-6-00227 від 16 березня 2004 року та зобов'язано Київську міську раду передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 в м. Києві для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим, із настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

За положеннями ст. ст. 257, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, застосувавши до спірних правовідносин норму закону, яка підлягала до застосування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у зв'язку зі спливом строку позовної давності, правильно зазначивши в оскаржуваних судових рішеннях, що ОСОБА_3 знав про існування спірного договору оренди земельної ділянки ще у 2007 році, коли оскаржував рішення Київської міської ради № 316/1191 від 2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею», однак до суду за захистом порушеного, на його думку, права звернувся лише у вересні 2011 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Доказів поважності причин пропущення позовної давності позивачем не надано.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко Головуючий

Судді:В.І. Амелін В.П. Гончар Т.П. Дербенцева А.С. ОлійникСудді:В.І. Амелін