У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 травня 2010 року близько 12 год. 30 хв. з вини ОСОБА_4, який керував належним ОСОБА_5 транспортним засобом, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована за полісом № 7271643 від 8 листопада 2009 року в СК «Провідна».
Згідно із звітом № 0112 від 17 травня 2010 року, складеного оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1, становить 99 416,94 грн.
Оскільки страхова компанія відшкодувала йому частину шкоди в межах ліміту відповідальності за майнову шкоду, що становить 24 990 грн, просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 75 726,94 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 9 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 75 026,94 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 завдано матеріальну та моральну шкоду, яка відповідно до статей 23 та 1166 ЦК України підлягає відшкодуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в суді відновлювальний ремонт транспортного засобу було здійснено, проте позивачем не надано доказів, які б підтверджували фактичні витрати пов'язані, з відновлювальним ремонтом автомобіля.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 1 травня 2010 року близько 12 год. 30 хв. з вини ОСОБА_4, який на законних підставах керував належним ОСОБА_5 транспортним засобом, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачеві автомобіль MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2010 року встановлено, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_4 п. 10.1 ПДРУ в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте у зв'язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановленого ст. 38 КУпАП, провадження у справі закрито (а.с. 54).
Згідно із звітом № 0112 від 17 травня 2010 року, складеним оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, про оцінку автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний номер НОМЕР_1 ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження становить 128 399,58 грн, вартість відновлювального ремонту складає 91 713 грн, втрата товарної вартості складає 7 703,94 грн, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля MITSUBISHI LANCER, становить 99 416,94 грн (а.с. 11-15).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована за полісом № 7271643 від 8 листопада 2009 року в СК «Провідна» (а.с. 52). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія відшкодувала позивачеві частину заподіяної майнової шкоди в межах ліміту відповідальності за майнову шкоду, що становить 24 990 грн.
За положеннями ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4 роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи у результаті дорожньо-транспортної пригоди, та визначаючи розмір такої шкоди, необхідно керуватися положеннями ст. 1192 ЦК України, згідно з якими суд, з урахуванням обставин справи, за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, який підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, застосувавши до спірних правовідносин норму закону, яка підлягала до застосування, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що здійснивши відновлювальний ремонт транспортного засобу, позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження понесених ним витрат на проведення такого ремонту. Звіт про оцінку автомобіля, на який позивач посилається як на доказ розміру заподіяної йому шкоди, з огляду на приписи пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» слід розглядати як такий, що направлений виключно на встановлення розміру збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна, робіт, які необхідно провести в майбутньому, щоб полагодити пошкоджену річ.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко Головуючий
Судді:В.І. Амелін В.П. Гончар Т.П. Дербенцева С.О. КарпенкоСудді:В.І. Амелін