СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 грудня 2006 року | Справа № 2-6/10533-2004 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Куковськой О. В., довіреність № 22 від 25.01.06
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу спільного підприємства по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 06.09.2004 у справі №2-6/10533-2004
за позовом спільного підприємства по будівництву та експлуатації
пансіонату "Нева", (вул. Перекопська, 4,м. Алушта,98510)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "ЮГ"
(вул. Ялтинська, 9,буд. 67, м. Алушта,98500)
про стягнення 30916,46 грн., звільнення та повернення нерухомого майна; за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди майна та повернення грошової суми
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 06.09.2004 у справі №2-6/10533-2004 спільному підприємству по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева" відмовлено в позові до товариства з обмеженою відповідальністю „Домобудівельна компанія „ЮГ" про стягнення 30916,46 грн. і повернення нерухомого майна.
Зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди і повернення грошової суми задоволено в частині визнання недійсним договору оренди з моменту його укладення. В решті позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду спільним підприємством по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева" подана апеляційна скарга, в якій сторона просить скасувати рішення суду і постановите нове рішення.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, стосовно того, що спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева" не є власником спірного майна і не могло передавати його в оренду відповідачу, не відповідають фактичним обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 березня 2002 року між спільним підприємством по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева" (орендар) і товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "ЮГ" (орендодавець) укладено договір оренди майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння бетонозмішувальним вузлом до 01 березня 2004 року (арк..с.11-14 ,т.1)
Відповідно з підпунктом 3.1 вказаного договору орендна плата на рік складає суму 13250 грн. без врахування ПДВ.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що на суму орендної плати орендодавцем виконуються ремонтні роботи по побудові бетонного заводу, відновленню та наладки устаткування , узгоджені з орендодавцем . На суму виконаних робіт орендар виставляє рахунок орендодавцю з додатком до нього акту виконаних робіт.
06 січня 2003 року внесені зміни і доповнення до договору оренди від 01 березня 2002 року, згідно яких пункт 1 договору доповнено вказівкою на площу земельної ділянки, яка знаходиться під об’єктом оренди ( 0,32745 га), а пункт 3.1 викладено в наступній редакції: „Орендна плата складає 38730 грн.
Позивач за первісним позовом, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати , що призвело до створення заборгованості в сумі 30517,80 грн., 14 травня 2004 року, подав в господарський суд АР Крим позов про стягнення заборгованості, з врахуванням пені, в сумі 30916,46 грн., а також повернення орендованого майна (арк.с. 4-6,т.1).
Відповідачем у справі подана зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору оренди та повернення грошової суми, мотивуючі зустрічні позовні вимоги тим, що спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева", не будучи власником бетонозмішувального вузла, не вправі було ним розпоряджатися та передавати в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "ЮГ". Тому договір оренди суперечить статті 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна в найом має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2004 року задоволено зустрічний позов за підставами, вказаними в позовній заяві товариством з обмеженою відповідальністю „Домобудівельна компанія „ЮГ". Однак, оскільки відповідачем не було надано доказів сплати орендодавцю орендної плати в сумі 10 000,00 грн., суд не знайшов підстав для застосування двосторонньої реституції .
У зв’язку з визнанням договору оренди недійсним з моменту укладення, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за договором і пені за несвоєчасне внесення орендних платежів.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія вважає, що немає підстав для визнання спірного договору оренди недійсним за підставою, що спільне підприємство по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева" (далі в постанові –СП „Нева") не є власником спірного майна та не вправі був передавати його в оренду відповідачу, виходячи з наступного.
В основу оскарженого рішення господарським судом АР Крим покладено рішення Алуштинського міського суду від 09 грудня 2003 року за позовом Бєлова С.А. до орендного підприємства „Пересувна механізована колона", згідно якого власником спірного майна (об’єкта оренди за договором від 01 березня 2002 року ) був визнаний Бєлов С.А. (арк.с. 119 і зворот, т.1).
Однак, це рішення суду про визнання права власності на спірне майно набрало законну силу 09 грудня 2003 року, а спірний договір оренди було укладено 01 березня 2002 року.
Крім того, рішенням Алуштинського міського суду від 09 серпня 2005 року (арк.с.68-69,т.2) за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами рішення Алуштинського міського суду від 09 грудня 2003 року Бєлову С.А. в позові до орендного підприємства „Пересувна механізована колона" про визнання за позивачем права власності на спірне майно відмовлено.
Ухвалою від 17 квітня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим (арк.с. 45-46,т.2) рішення Алуштинського міського суду від 09 серпня 2005 року залишено без змін.
У вказаних судових актах встановлено, що орендне підприємство „Пересувна механізована колона", не являючись власником спірного майна, не мало правових підстав для передання його в заставу Бєлову С.А.
В силу частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Вироком Алуштинського міського суду від 14 червня 2006 року (арк.с.85-88,т.2), залишеним без змін ухвалою суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду АР Крим від 17 серпня 2006 року (арк.с.91-94,т.2), Низяєв В.М. визнаний винним в здійсненні злочинів, передбачених статтями 365 (частина 3), 366 (частина 2), 367 (частина 2) Кримінального Кодексу України, який знаходячись на посаді голови ОП «Пересувна механізована колона», розпорядився майном, що належить СП«Нева», у тому числі бетонозмішувальною установкою БЗУ-2-750, передавши його в заставу Бєлову С.А.
Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що ОП «Пересувна механізована колона»являлось власником об’єкта оренди, у зв`язку з чим СП «Нева» не мало право передавати його в оренду відповідачу з первісного позову не відповідають фактичним обставинам справи.
За думкою апеляційної інстанції, правових підстав для задоволення зустрічного позову немає.
Також колегія суддів вважає, що задоволенню не підлягає і первісний позов СП «Нева»про стягнення 30916,46 грн. та повернення нерухомого майна.
Згідно первісних позовних вимог та розрахунку заборгованості (арк.с. 7,т.1), позивач просив стягнути заборгованість по орендній платі за період з травня 2003 року по лютий 2004 року в сумі 30517,80 грн., виходячи з розміру щомісячної плати в сумі 3242,25 грн.
Однак, згідно пункту 3.1 договору від 01 березня 2002 року (а.с. 11,т.1), орендна плата склала 13250,00 грн. без врахування ПДВ за рік.
Додатком до договору від 06 січня 2003 року (арк.с.15,т.1) орендна плата визначена в розмірі 38730, 00 грн. за рік, з врахуванням ПДВ.
Не договором оренди від 01 березня 2002 року, не додатковою угодою до нього, порядок внесення орендних платежів не встановлений.
Згідно пунктом 3.2 договору оренди на суму орендної плати орендар виконує ремонтні роботи по побудові бетонного заводу, відновленню і наладці устаткування, які узгоджені з орендодавцем.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що залік вартості ремонту, відновлення, наладки здійсняється за рахунок орендної плати : 50 % - на протязі першого року оренди, 50 % - в другий рік оренди.
Відповідно до пункту 3.4 договору різниця між річною орендою платою і 50 % вартості виконаних робіт перераховується орендарем на рахунок орендодавця до 01 квітня 2002 року і 01 квітня 2003 року.
Як слід із претензії № 60 від 06 лютого 2004 року (арк.с. 25,т.1), відповідачем роботи по наладці устаткування були виконані згідно локальному кошторису № 1, підписаного обома сторонами.
Однак, в порушення пункту 3.4 договору, орендарем не була перерахована різниця між річною орендою платою і 50 % вартості виконаних ним робіт.
Документів, підтверджуючих суму цей різниці, позивач суду не надав.
Крім того, як вбачається з претензій від 06 лютого 2004 року № 60 (арк.с. 25,т.1) та від 22 березня 2004 року № 110 (арк.с. 28,т.1), позивач вказував загальну суму заборгованості як за оренду бетонозмішувального вузла так і за оренду цементного складу по договору від 11.12.2001, (арк.с. 29 і рахунок на арк.с.30,т.1), що не дозволяє суду відокремити (розділити окремо) заборгованість за спірним договором .
Ніяких первісних документів, передбачених пунктом 3.2 цього договору (акти виконаних робіт, рахунків на оплату та інші), позивач суду не надав.
Оскільки розмір суми заборгованості по спірному договору СП «Нева»не обґрунтовувало, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення заявленого позову в цей частині первісних вимог.
Вимоги позивача з первісного позову про повернення орендованого майна також задоволенню не підлягають, оскільки згідно резолютивної частини вироку Алуштинського міського суду від 14.06.2006 об'єкт оренди (бетонна-змішувальна установка) повернутий СП «Нева», що було підтверджено представником позивача в засіданні суду судовій колегії 12.12.2006 (див. протокол судового засідання від 12.12.2006, арк.с.96-98,т.2 ).
У зв'язку з викладеними обставинами, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, в задоволенні первісного і зустрічного позову судова колегія вважає необхідним відмовити виходячи з вищевикладених підстав.
Керуючись статтями101,103 (пункт 2, 104 ( частина 1, пункти 1,4),105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу спільного підприємства по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2004 у справі №2-6/10533-2004 скасувати.
У задоволенні первісного позову спільного підприємства по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева" про стягнення 30916,46 грн., звільнення та повернення нерухомого майна - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "ЮГ" про визнання недійсним договору оренди майна та повернення грошової суми - відмовити.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Ю.В. Борисова
Н.П. Горошко