06.11.2013 Провадження: №765/6303/13-к
№ 1-кп/765/292/13
Категорія: 45
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2013 року місто Севастополь
Нахімовський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого – судді Шкімби О.А.,
при секретарі –Лук`янчук А.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Севастополя кримінальне провадження стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Мелітополі Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працює, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора – Донского І.Ю.,
обвинуваченого – ОСОБА_1, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, 10.05.2013 приблизно о 10 год 00 хв, знаходячись на залізничному вокзалі станції «Севастополь» Придніпровської залізниці, розташованому в Нахімовськом районі м. Севастополя, знайшов бланк пенсійного посвідчення, та в цей же день, близько 12 год 00 хв, знаходячись в парку відстою поїздів залізничного вокзалу ст. «Севастополь» Придніпровської залізниці, розташованому в Нахімовському районі м. Севастополя, не будучи пенсіонером, і не маючи права на отримання пенсійного посвідчення, маючи намір, спрямований на підробку пенсійного посвідчення, яке видається державною установою, яка має право видавати такі документи, що надає певні права і звільняє від певних обов'язків, з метою його використання для безкоштовного проїзду в транспорті, шляхом внесення власноруч у вказаний бланк пенсійного посвідчення рукописного тексту: в графі «Ким видане»: Ленинский ПФУ г. Севастополь, в графі «Серія АА №»: 03314, в графі «Прізвище»: Мезинов, в графі «Ім*я»: ОСОБА_1, в графі «По батькові»: Александрович, в графі «Рік народження»: 1959, в графі «Вид пенсії»: пенсіонер, в графі «Розмір пенсії»: 296-00 грн, в графі «Посвідчення видане»: 15.09.2010, в графі «На термін»: з 15.09.2010 б/с, в графі «Дата видачі»: 15.09.2010 р, в графі «Начальник управління»: підпис, в графі «Номер пенсійної справи»: 452147, також власноруч вклеїв свою фотокартку, та шляхом малювання наніс відбиток печатки, зовні схожу на відбиток печатки державної установи і таким чином підробив пенсійне посвідчення.
Вказане підроблене пенсійне посвідчення, ОСОБА_1 зберігав при собі до моменту виявлення та вилучення його працівниками міліції 26.08.2013 в ЛВ на ст. Севастополь.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на використання завідомо підробленого пенсійного посвідчення, ОСОБА_1 26.08.2013 приблизно о 15год 00 хв, не будучи пенсіонером, і не маючи права на безкоштовний проїзд у громадському приміському залізничному транспорті, перебуваючи на залізничному вокзалі «Севастополь-Пасажирський» Придніпровської залізниці, розташованому в Нахімовському районі м. Севастополь, біля добових приміських кас, з метою придбання квітка для безкоштовного поїзду в електропоїзді сполученням «Севастополь - Сімферополь», пред'явив касиру приміських залізничних кас підроблене пенсійне посвідчення серії АА №03314, видане 15.09.2010 Ленінським ПФУ м. Севастополя на ім'я ОСОБА_1, 1959р.н, зі своєю власною фотокарткою, і придбав пільговий квиток №096913 на право безкоштовного проїзду від станції Севастополь до ст. Сімферополь, і тим самим використав завідомо підроблений документ. Після чого, ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції ЛВ на ст. Севастополь і доставлений у приміщення чергової частини, де, підроблене пенсійне посвідчення за віком, та безкоштовний квиток, були в нього вилучені у встановленому Законом порядку.
У підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження повідомили суд про те, що між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1 22.09.2013 р. укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_1 визнав свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, та зобов’язується беззастережно визнати вину в обсязі пред’явленого обвинувачення у судовому провадженні. Також сторони погодилися щодо призначення покарання підозрюваному за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді одного року обмеження волі, за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, сторони погодились на призначення ОСОБА_1 остаточного покарання у вигляді одного року шести місяців обмеження волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку – один рік.
Так, в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою винуватість у скоєних ним злочинах, не оспорював доведеність його вини та правову кваліфікацію визначену органом досудового розслідування за ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України.
В суді сторони кримінального провадження підтвердили, що угода про визнання винуватості від 22.09.2013 між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просили угоду затвердити.
Розглянувши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню виходячи з наступних підстав.
22.09.2013 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12013140090000089 від 26.08.2013 року, укладено угоду, яка відповідає вимогам ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, містить усі необхідні реквізити, правову кваліфікацію дій підозрюваного, узгоджене покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Також, угода про примирення відповідає інтересам суспільства та не порушує прав та законних інтересів інших осіб.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Згідно зі п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
Судом встановлено, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов'язань.
Вчинені ОСОБА_1 умисні дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається чи посвідчується установою, яка має право видавати такі документи, що надають права або звільняють від обов'язків, з метою його використання підроблювачем, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу, що відповідно до ст. 12 КК України, є злочинами невеликої тяжкості.
Згідно п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_1, судом визнається щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.
В силу ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.
Суд вважає, що міра покарання, яка узгоджена сторонами є законною, оскільки передбачена санкцією частин статтей, які визначають кримінальну відповідальність за вчинені правопорушення за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань. При призначенні покарання, суд враховує, ті обставини, що скоєні ОСОБА_1 злочини, є злочинами невеликої тяжкості, наслідки вчинених ним злочинів, особи ОСОБА_1, який характеризується з негативної сторони, не працює, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, наявність обставин, що пом’якшують йому покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, тому суд вважає, що воно може бути застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1
Також, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин справи, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, і вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, встановлених у ст. 76 КК України.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а угода відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ст. 100 КПК України, суд вирішує питання щодо речових доказів, якими по справі є: пенсійне посвідчення за віком, серії АА №03314, заповнене на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, наклеєний на аркуш білого паперу залізничний квиток № 096913 від 26.08.2013, що зберігаються в матеріалах провадження (а.с.17, 33), слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати в сумі 1271,40 грн відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в доход держави з ОСОБА_1 в повному обсязі.
Арешт на майно ОСОБА_1 не накладався, цивільні позови відсутні.
До ОСОБА_1, крім заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених п.1 ч.2 ст. 131 КПК України, інші не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 376, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 вересня 2013 року, укладену між прокурором Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері молодшим радником юстиції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013140090000089 від 26.08.2013 року.
ОСОБА_1 визнати винним у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді одного (1-го) року обмеження волі;
- за ч. 4 ст.358 КК України у вигляді двох (1-го) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді одного (1-го) року шести (6-ти) місяців обмеження волі.
На підставі ст. ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку - один (1) рік, не вчинить нового злочину і покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти в кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на залучення експерта у сумі 1271,40 грн. в доход держави.
Речові докази - пенсійне посвідчення за віком, серії АА №03314, заповнене на ім`я: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, наклеєний на аркуш білого паперу залізничний квиток № 096913 від 26.08.2013, що зберігаються в матеріалах провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду міста Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: О.А. Шкімба