Справа № 101/3141/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року

Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Прищепа А.В.,

при секретарі Биковой Я.В.

з участю прокурора Кушнеровой О.А.

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Алушти цивільну           справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Утьос», треті особи – приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

встановив:

09 липня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, із посиланням на вимоги статі 40, ч. 4 статті 120 ч.4 ЗК, ч.1,6 статті 203, ч.1 статті 215, ч.1 статті 377 ЦК України звернулась із позовом до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства санаторій «Утьос», треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 22.08.12р. між Приватний акціонерним товариством «Санаторій «Утьос» та ОСОБА_4

Свої вимоги мотивують тим, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 19.04.10р. позивачам та відповідачу на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить жилий будинок по вул. Гагаріної, 12-Б у с. Утьос м. Алушта.

Земельна ділянка площею 0,0224 га, яка розміщена поза межами споруди жилого будинку та використовується для його обслуговування відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку належала ПАТ «Санаторій «Утьос». Місцезнаходження цієї земельної ділянки зазначено за адресою – м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріної, 5, - цільове призначення «для розміщення і обслуговування будівель та споруд ЗАТ «Санатирій»Утьос».

У травні 2013 року їм стало відомо про те, що 22.08.12 року відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки реєстр № 1437, на підставі якого земельна ділянка площею 0,0224 га, відчужена за 110 200,00 гривень у власність ОСОБА_4

Позивачі вважають, що внаслідок відчуження земельної ділянки вони позбавлені можливості реалізувати своє право на поділ жилого будинку, для чого вимагається здійснення переобладнання і перебудови приміщень, яке попередньо має бути узгоджено із виконкомом Маломаякської сільської ради за наявності документів, що посвідчують їх право власності чи користування земельною ділянкою.

Також позивачі вважають, що під час укладання договору, якій є предметом спору були грубо порушенні вимоги законодавства, які впливають на обсяг їх прав як співвласників жилого будинку, та вказують на недійсність цього правочину, оскільки згідно з ч.1 ст. 377 ЦК України, право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться споруда, є похідним від права власності на цю споруду, і має сприяти реалізації права користування спорудою як складової права власності.

Листом від 08.06.12р. № 499/01-4 ПАТ «Санаторій «Утьос» повідомило ОСОБА_4 про те, що 29.01.09р. на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Санаторій «Утьос» прийнято рішення № 14 про реалізацію мешканцям жилого будинку № 12-Б частини земельної ділянки ЗАТ «Санаторій»Утьос» площею 0,0224 га для обслуговування жилого будинку № 12-Б по вул. Гагаріной. Окрім цього ставилася вимога про надання письмової згоди (або відмови) всіх мешканців будинку на придбання цієї земельної ділянки.

Всупереч власному рішенню ПАТ «Санаторій Утьос» без будь-яких письмових згод мешканців будинку, тобто позивачів, які на дату укладання договору були неповнолітніми, здійснило відчуження земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, одному із співвласників будинку, тобто відповідачу по справі, якому належить 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на нього.

Сам продаж земельної ділянки вчинено за експертною оцінкою в розмірі 110 200,00 гривень, в той час як її нормативно грошова оцінка становила 22 865,92 гривні.

Отже на розсуд позивачів відповідач всупереч майновим інтересам неповнолітніх мешканців житлового будинку одноособово, на свою користь придбав земельну ділянку, яка є необхідною для обслуговування цього будинку.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник позов не визнали у повному обсязі та пояснили, що земельна ділянка, площею 0,0224га є прилеглою та має лише часткову спільну межу із домоволодінням 12-Б по вул. Гагаріної в с. Утьос м. Алушти. Дана земельна ділянка була у власності ЗАТ «Санаторій «Утьос» з цільовим призначенням «для розміщення та обслуговування будівель та споруд ЗАТ «Санаторій «Утьос». В травні 2012 року ним була подана заява про реалізацію частки земельної ділянки для обслуговування та експлуатації окремих часток вищезазначеного домоволодіння. Згідно із рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Санаторій «Утьос» був наданий дозвіл на реалізацію мешканцям житлового будинку 12-Б частки земельної ділянки ЗАТ «Санаторій «Утьос» площею 0,0224 га для його обслуговування та експлуатації. 08 червня 2012р. ЗАТ «Санаторій «Утьос» на його ім’я було направлений лист з пропозицією оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки. На протязі двох з половиною місяців його колишня дружина ОСОБА_7 не вчинила ніяких дій відносно придбання земельної ділянки, а навпаки в усній формі виразила відмову в придбанні землі, у зв’язку з чим не відправила ЗАТ «Санаторій «Утьос» письмову відмову. Вважає що договір купівлі-продажу земельної ділянки є законним та не суперечить діючому законодавству.

Представник ЗАТ «Санаторій Утьос» позов не визнав та пояснив, що вимоги діючого законодавства при укладені договору купівлі-продажу були виконані та він не суперечить діючому законодавству.

Долучена до участі у якості третьої особи ОСОБА_6, з якою відповідач перебував у шлюбі під час укладення договору, якій оскаржується, позов не визнала.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

На підставі наданих доказів судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 19.04.10р. ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить жилий будинок по вул. Гагаріної, 12-Б у с. Утьос м. Алушта (а.с.26).

Листом від 08.06.12р. № 499/01-4 ПАТ «Санаторій «Утьос» повідомило ОСОБА_4 про те, що 29.01.09р. на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «Санаторій «Утьос» прийнято рішення № 14 про реалізацію мешканцям жилого будинку № 12-Б частини земельної ділянки ЗАТ «Санаторій «Утьос» площею 0,0224 га. Окрім цього ставилася вимога про надання письмової згоди (або відмови) всіх мешканців будинку на придбання цієї земельної ділянки (а.с. 22).

З відповіді генерального директора ЗАТ «Санаторій «Утьос» вбачається, що земельна ділянка площею 0,0224 га, що розміщена поза межами споруди жилого будинку і використовується для його обслуговування належала відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ПАТ «Санаторій «Утьос». Місцезнаходження цієї земельної ділянки значиться за адресою – м. Алушта, с. Утьос, вул. Гагаріної,5, - цільове призначення «для розміщення і обслуговування будівель та споруд ЗАТ «Санатирій «Утьос» (а.с.7).

Саме зазначена земельна ділянка була відчужена ОСОБА_4 за 110 200 гривень на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.12 року (а.с.24).

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про те, що земельна ділянка яка відчужена за договором є необхідною для обслуговування житлового будинку оскільки саме в її межах такий будинок частково розташований.

Але суд не може погодитися із матеріально-правовим обґрунтуванням наведених вимог.

Так, згідно ч. 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зміст наведеного свідчить про впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані, що випливає із самої природи нерухомих речей.

Аналогічною за змістом є норма статті 120 ЗК України.

Однак застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості можливо лише в тому випадку, як що по-перше, його передумовою є перехід права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, а по-друге, об’єкт нерухомості, якій відчужено, розташований саме в межах земельної ділянки, право на яке автоматично переходить до набувача.

З огляду на зміст статті 79 ЗК України можливо дійти висновку, що земельна ділянка, як об’єкт цивільних правовідносин - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно статей 10,15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 земельна ділянка, як об’єкт державної геоінформаційної системи відомостей про землі, повинна мати наступні відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка.

Зі змісту правовстановлюючих документів на землю та договору якій оскаржується вбачається, що відчужена за договором земельна ділянка має інше просторове місце розташування ніж житловий будинок позивачів.

Більш того, саме сторони у судовому засіданні не заперечували що домоволодіння 12-Б по вул. Гагаріної в с. Утьос не розташоване на спірної ділянці, а тільки в одному місці має спільні межі зі спірною земельною ділянкою, на якому розташовано домоволодіння.

Отже, відчужена на користь відповідача земельна ділянка та земельна ділянка, в межах якої розташований житловий будинок позивачів, є різними об’єктами цивільних правовідносин, що унеможливлює застосування вимог статті 120 ЗК та статті 377 ЦК як підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Доказів, на підставі яких можливо спростувати наведені висновки суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що підставою недійсності правочину з придбання спірної земельної ділянки не можливо вважати порушення інтересів родини, оскільки на час придбання відповідач із позивачем ОСОБА_2 у шлюбі не перебував.

Суд погоджується з тими обставинами, що перебування у власності відповідача спірної земельної ділянки зачіпає інтереси позивачів, оскільки може ускладнити відносини суміжного землекористування сторін, в тому числі й такі, що пов’язані із наступним будівництвом. Однак в даному випадку захист прав та інтересів позивачів може бути здійснено в інший засіб, якій передбачено земельним та/або цивільним законодавством.

Доводи позивачів про те, що вартість придбаної земельної ділянки відрізняється від їх нормативної грошової оцінки, згідно технічної документації, також не є підставою для скасування договору купівлі-продажу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст.ст.317,383,391 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Утьос», треті особи – приватний нотаріус Алуштинського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки передбачені ст..ст. 294-296 ЦПК України

Суддя