ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"10" листопада 2008 р. | справа № 5020-2/363 |
За позовом комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Севелектроавтотранс” (99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 51)
до товариства з обмеженою відповідальністю „Ебург-Крим”
( м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 155а/1)
про відшкодування заподіяної майнової шкоди у розмірі 1338,58 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
позивача –Крочак О.С., довіреність №5/35 від 14.01.2008;
відповідача –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Севелектроавтотранс” (далі –КП СМР „Севелектроавтотранс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Ебург-Крим” про стягнення суми спричинених збитків у розмірі 1338,58 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства самовільно розмістив рекламу на об’єктах позивача, чим спричинив останньому збитки у вигляді витрат на очищення опор контактної мережі у розмірі 1338,58 грн.
Ухвалою від 17.09.2008 позовна заява КП СМР „Севелектроавтотранс” прийнята до розгляду суддею Шевчук Н.Г., порушено провадження у справі №5020-2/363.
Відповідач явку уповноважених представників у судові засідання 14.10.2008 та 10.11.2008 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 17.09.2008 та 14.10.2008 не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
КП СМР „Севелектроавтотранс” на праві повного господарського відання належить спеціалізований об’єкт –тролейбусна контактна мережа.
Як стверджує позивач, в період з 05.08.2008 по 22.08.2008 на виконання розпоряджень Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (№3605/22-11 від 31.07.2008 та №3819/33-11 від 12.08.2008) та Севастопольської міської державної адміністрації (протокол №27 від 11.08.2008) він силами своїх робітників здійснив очистку належних йому опор контактної мережі від незаконно розміщеної на них реклами відповідача.
Згідно Акту від 26.08.2008, складеного та підписаного працівниками позивача, силами ремонтно-будівельної служби КП СМР „Севлектроавтотранс” була здійснена очистка опор контактної мережі від самовільно розміщеної на ній реклами. У ході цих робіт була демонтована реклама, зокрема рекламні листи ТОВ „Ебург - Крим” у кількості 62 одиниць по вулиці Генерала Острякова.
Згідно розрахунку позивача сума вартості вищевказаних робіт склала 1338,58 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача, як суму спричиненої йому матеріальної шкоди.
Статтею 1 Закону України „Про рекламу” (далі –Закон) визначено поняття термінів, які наведені в ньому, зокрема:
реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену;
рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;
розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Відповідно до частини першої Закону розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.
Згідно частин першої та другої статті 27 Закону особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1) рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Згідно частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі- Кодексу), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 3 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно частини першої та пункту 8 частини другої статті 16 Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення відшкодування шкоди встановлені главою 82 Кодексу.
Згідно частини першої статті 1166 Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з відповідними змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Доказу завдання майнової шкоди шляхом незаконного розміщення рекламних листів на опорах контактних мереж КП СМР „Севелектроавтотранс” саме відповідачем відсутні.
Реклама про відповідача, що містилась у вказаних позивачем рекламних листівках, не може бути доказом здійснення неправомірних дій по їх розміщенню безпосередньо ТОВ „Ебург-Крим”.
За таких обставин позовні вимоги КП СМР „Севелектроавтотранс” про стягнення з відповідача суми завданої шкоди у розмірі 1338,58 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 17.11.2008